Проблема домашнього насильства існує давно. У нашому суспільстві вона довго замовчувалася. Була «незручною» для обговорення, вивчення, прийняття рішень. Ознаки традиційного патріархального суспільства відображаються навіть у старих прислів’ях і приказках, які свідчать про толерантне ставлення до цього негативного явища: «Б’є – значить, любить»; «Не треба виносити сміття з хати»; «Жінка не бита – що коса неклепана»; «За одного битого двох небитих дають» і тому подібні вислови.
Домашнє та гендерно зумовлене насильство може стосуватися кожного і кожної. Проте 90% потерпілих від нього – жінки. Які ж інструменти з досвіду роботи є найбільш дієвими? Як вони допомагають достукатися до свідомості людей, підвищити їхню обізнаність, спонукати до пошуку вирішення цієї проблеми?
Як усе починалося
У Хорошівській громаді уже впродовж чотирьох років працює муніципальна консультантка з питань розбудови системи запобігання та протидії домашньому насильству Валентина Онофріюк. Вона розповіла про зрушення на краще в роботі з протидії домашньому і гендерно зумовленому насильству.
«Відомо, що світ на краще змінюють активні, небайдужі люди, – говорить пані Валентина. – Кілька років тому активістка, тоді очільниця управління соціального захисту Хорошівської селищної ради Надія Осадчук, написала заявку на грант із протидії домашньому насильству та подала її на конкурс до міжнародної гуманітарної організації. З-поміж 117-ти заявок з України було відібрано 15, і в це число потрапила Хорошівська громада, поряд із містами Тернопіль, Ужгород, Черкаси, Старокостянтинів та іншими. Ми стали учасниками проєкту «Міста і громади, вільні від домашнього насильства» Фонду ООН у галузі народонаселення UNFPA.
Хорошівська селищна рада активно підтримала цей проєкт. Надала приміщення для Денного центру перебування потерпілих від домашнього насильства з кризовою кімнатою. Надійшла державна субвенція в розмірі 445 тисяч гривень на ремонт приміщення. Фонд UNFPA виділив 195 тисяч гривень на облаштування кімнат центру.
Окрім цього, ми в громаді почали розбудовувати систему запобігання та протидії домашньому та гендерно зумовленому насильству. Координатором із запобігання та протидії домашньому насильству є заступник селищного голови Сергій Засімчук. Він очолив Координаційну раду, до складу якої ввійшли працівники й працівниці соціальних служб, освіти, охорони здоров’я, поліції, безоплатної правової допомоги, прокуратури, представники й представниці місцевої влади.
У всіх старостатах ми створили робочі групи з реагування на випадки домашнього насильства. В усіх освітніх та медичних закладах призначили відповідальних за цей напрямок роботи. Розробили алгоритми дій. Учасники й учасниці координаційної ради, фахівці соціальних служб пройшли спеціалізоване навчання».
Мобільна бригада діє у співпраці з іншими установами
«У громаді активно працює Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги. Її очолює психологиня Тетяна Костриця. Фахівчині проводять тренінги, консультації у старостинських округах і в Хорошеві. Надають конкретну практичну допомогу потерпілим від домашнього насильства», – розповідає пані Валентина.
Найскладніше – це змінити думку людей, ставлення до тієї чи іншої ситуації, проблеми. Чи вдається вам цього досягти?
«Так, ми бачимо, як змінюється ставлення до проблеми насильства у громаді. Спочатку дискусії та обговорення були незручними для багатьох. Наприклад, коли тільки розпочинали спілкуватися на цю тему із старостами, то дехто з них казав: «Та немає у нас ніякого домашнього насильства!» А коли вони пройшли тренінги від мобільної бригади, побули на інших заняттях – їхнє бачення і ставлення до цієї проблеми змінилися. Та й жителі громади стали більш обізнаними. Знають, куди можна звертатися та отримати дієву допомогу. Ми провели також анонімне анкетне опитування, яке дало точніше уявлення про цю проблему в громаді. Кількість звернень у поліцію збільшується. Наприклад, за перший квартал 2023 року було 84 звернення з цієї проблеми, а за четвертий – 190. Це свідчить про те, що факти домашнього насильства не замовчуються, а вживаються заходи з протидії. Відбуваються зміни і в свідомості людей», – констатує координаторка.
Вони побачили світло крізь темряву насильства
Марина (ім’я змінене з міркувань безпеки): «У мене в житті склалося так, що від початку стосунків зі своїм майбутнім чоловіком я почувалася щасливою і захищеною. Будувала райдужні плани. Народила донечку. Переїхала для спільного проживання з міста в Хорошів. Проте з часом з різних причин чоловік став вживати спиртне в компанії друзів. Чим далі – тим це траплялося частіше. Потім почалися ревнощі з його боку, він почав підвищувати голос у спілкуванні зі мною, виявляти агресивність, а пізніше дійшло й до фізичного насильства. Після скандалів він просив вибачення і обіцяв так більше не робити. Хоча це все закінчувалося лише обіцянками. Після випивок усе повторювалося ще з більшою силою. Я була у відчаї й не бачила виходу із ситуації. Проте знайомство з працівницями Мобільної бригади, їхня психологічна підтримка, консультації, супровід допомогли мені усвідомити ситуацію і прийняти виважене рішення. Я розірвала коло насильства. Ми з дитиною в безпеці. Маємо підтримку від родичів і від працівниць мобільної бригади. Я повернула собі впевненість і будую своє життя та виховую донечку без насильства».
Лідія (ім’я змінене): «Я народилася і виросла в сім’ї, де батьки зловживали спиртним. Ледь підросла – змушена була доглядати за сестрами й братами. Рано пов’язала своє життя з чоловіком, який, як мені тоді здавалося, мене кохав. Я сподівалася, що буду з ним щасливою і піду з батьківського дому в краще життя. Проте не так сталося. Мій співмешканець ні підтримати, ні забезпечити, ні допомогти не міг, не вмів та й не хотів. Я народила шестеро дітей. Окрім догляду за ними, я мала ще тяжко працювати, доглядаючи домашнє господарство та город, бо дітей треба було годувати й хоч якось забезпечити всім іншим. Чоловік приходив увечері додому, приносив спиртне й пропонував мені. Я була в тяжкому моральному стані й, щоб заглушити біль і зневіру, теж почала вживати спиртне. Проте руку допомоги із безвиході мені надала пані Тетяна з Мобільної бригади з протидії домашньому насильству. Їхні візити, консультації, роз’яснення, людське співчуття допомогли мені оцінити ситуацію, в якій я перебувала, задуматися про свій стан і про майбутнє дітей. Сподіваюся, що з їхньою підтримкою я зможу змінити своє життя й долю своїх дітей на краще».
Використовуємо різні інструменти
«Працюємо в школах із дітьми й підлітками, – продовжує розповідь Валентина Григорівна. – Схвальні відгуки мав наш проєкт «Щасливі ті, хто щасливі в себе вдома». Під час його реалізації ми провели конкурс учнівських творів «Щастя моєї сім’ї», конкурс дитячих малюнків «Світ без насильства». Створили відеоролик «Ми проти насильства». Провели спортивний фестиваль «Щасливі разом», фотоконкурс «Щаслива родина», вечір чаювання «Як добре, що ти в мене є!», багато інших заходів та акцій.
Повномасштабна російська агресія вплинула на нашу роботу. В громаді зараз проживає 1097 внутрішньо переміщених осіб. Вони потребують допомоги, особливо психологічної. Ця категорія людей є дуже вразливою, в тому числі й з точки зору домашнього насильства. Тому їм особлива увага і турбота.
Ще є дуже вразлива категорія – родини військових. Поранені військові втрачають на фронті здоров’я, в тому числі й психічне. Тому вивчаємо проблему, реагуємо. Проте ще багато чого треба зробити. Зокрема, важливим і досі не вирішеним у громаді питанням є робота з кривдниками. Психологиня не змогла пройти спеціальне навчання для такої роботи, тому що його не було, воно минулого року в Україні не проводилося. Проте ми готові рухатися в цьому плані», – ділиться пані Валентина.
І на завершення вона сказала: «Закликаю всіх, хто потерпає від будь-якого виду насильства або кому стають відомі факти насильства – звертайтеся до старост, у Хорошівську селищну раду, в правоохоронні органи, до соціальних служб і громадських організацій. Насильство терпіти й замовчувати не можна у жодному разі!
Ось важливі телефони: Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства: 0-800-500-335 (зі стаціонарного) або 116-123 (з мобільного). Гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству: тел. 15-47, +38 (044) 284-19-43 – для дзвінків з-за кордону. Телефон інформаційної лінії центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги (цілодобово та безкоштовно зі стаціонарного та мобільного): тел. 0-800-213-103. Є й інші ресурси.
Ми маленькими кроками йдемо до поставленої мети: формуємо у жителів громади нульову толерантність до насильства. І в нас є активна дієва команда, яка змінює життя на краще і працює на результат».
Підготувала Надія Панченко
Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу
