Лютий, 14, середа. Жителі Іршанська проводжали в останню дорогу свого земляка, загиблого Героя Андрія Федорова. Сама природа пройнялася цим горем – серед зими падав рясний дощ. Усі, хто прийшов віддати шану Воїну-Захиснику, рятувалися від зливи під парасолями. Проте людей було багато, кожен і кожна хотіли вклонитися Герою за його подвиг, жертовність в ім’я України, в ім’я життя. Зустрічали і проводжали жителі громади траурний кортеж із тілом живим коридором, у скорботі схиляючи голови.
Андрій Анатолійович Федоров загинув смертю хоробрих, захищаючи Україну від російських окупантів. 36-річний житель Іршанська, коханий чоловік, прекрасний батько двох дітей, люблячий брат, щирий друг, вірний побратим повернувся додому на щиті, аби навіки знайти останній спочинок у рідному Іршанську.
Він був мобілізований 14 січня 2023 року. Служив солдат Андрій Федоров на посаді водія-радіотелефоніста другого відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та корегування роти ударних безпілотних авіаційних комплексів однієї з військових частин Збройних сил України.
Загинув Герой-Захисник України 6 січня 2024 року під час виконання бойового завдання внаслідок влучання FPV-дрона поблизу населеного пункту Васюківка Донецької області. Закотилося за обрій сонце його життя…
Народився Андрій Федоров 14 листопада 1987 року в селі Білилівка Ружинського району Житомирської області.
Сестра Андрія, пані Наталя, згадує: «Андрій гарно вчився у школі. Був відмінником. Проте у нас рано померла мама, коли йому було 13 років. А тато був серйозно хворим. Ми із сестрою вже були студентками. Тоді на Андрія лягла відповідальність за стареньку бабусю, хворого батька і за всі домашні справи: велике господарство, городи і так далі. Він рано подорослішав. Але й завжди був мудрим не по роках. Було таке, що він нам, старшим сестрам, міг щось порадити, він нас зустрічав удома якимись смаколиками, що сам готував. Навіть торти умів випікати. Ми завжди відчували його любов, тепло, турботу.
У нього до всього лежали руки, він швидко вчився. Багато чого умів. Одним із його улюблених місць був батьків гараж. Він там спочатку ремонтував мотоцикла з коляскою, а пізніше – «Запорожця». Андрій закінчив 9 класів школи в Білилівці й пішов учитися в технікум. Щотижня приїздив додому, працював по господарству. Коли здобув диплом – трохи працював у Житомирі на залізниці. Саме тут, в обласному центрі, він і познайомився свою майбутню дружину Ольгу з Іршанська. Вони зустрічались, потім одружились і переїхали жити в її рідне селище. Ще трохи Андрій працював у Новій Боровій на залізниці, а пізніше влаштувався на Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат, де й трудився до мобілізації».
Фахову освіту здобув у Вінницькому політехнічному технікумі за спеціальністю «Експлуатація теплотехнічних устаткувань і систем теплопостачання» та отримав кваліфікацію «Технік-теплотехнік». Працював у філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» Акціонерного товариства «Об’єднана гірничо-хімічна компанія» на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування ядерно-фізичного відділення центральної лабораторії філії ІГЗК.
Андрія дуже гарно сприйняли у родині дружини. Її батьки стали для нього рідними. У сім’ї панувало кохання і злагода. В Ольги й Андрія народилися двоє діток, яких вони виховували в любові та повазі. Нині Юрій – шестикласник, а Катерина – другокласниця Іршанського ліцею. Дітки тепер ростимуть без тата, проте знатимуть, що він Герой і загинув, захищаючи Україну від страшного ворога.
В Іршанську на площі біля Палацу культури і спорту «Титан» відбувся церемоніал прощання і вшанування Героя. З промовою до присутніх виступив Іршанський селищний голова Серій Сахненко. Він із болем говорив про те, що громада понесла велику втрату через загибель від рук окупантів молодого українця, батька, чоловіка, товариша, а також висловив глибокі співчуття родині.
Свій біль від втрати рідного брата висловила поетка Наталя Чісліна і прочитала власний вірш, присвячений Андрію.
Відспівували загиблого за Україну Воїна Андрія в Іршанському храмі Покрови Богородиці кілька священників Православної церкви України.
Після заупокійної служби Героя Андрія Федорова з усіма громадянськими і військовими почестями поховали на іршанському кладовищі.
Пройдуть роки, десятиліття. Проте слава про Героїв, таких, як Андрій Федоров, навіки залишиться в пам’яті земляків, в історії України.
Герої не вмирають!
Підготувала Надія Панченко
