Стрімке зростання рівня вразливості жителів України, спричинене російською військовою агресією на територію нашої держави, а також іншими негативними факторами спричинило загострення проблеми торгівлі людьми.
Читаймо документи й публікації про торгівлю людьми
У документі Коаліції неурядових організацій з протидії торгівлі людьми «Звіт про результати громадського моніторингу щодо реалізації політики протидії торгівлі людьми у регіонах України у 2023 році» говориться: «В умовах ослабленої економіки, скорочення внутрішнього ринку праці, гуманітарної кризи, масового переміщення українських громадян як всередині країни, так і за її межі, погіршення їхнього психоемоційного стану через триваючі бойові дії, обстріли, втрату рідних, близьких та знайомих, появи великої кількості людей, які залишилися без житла, засобів існування, роботи, здоров’я, ймовірність того, що вразливі категорії населення вдаватимуться до ризикованих стратегій виживання, суттєво зростає. Так, за даними дослідження Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні, проведеного ще у жовтні 2022 року, кожен другий українець готовий прийняти принаймні одну ризиковану пропозицію, яка може призвести до потрапляння в ситуації експлуатації, торгівлі людьми або насильства. Водночас збільшилась кількість шахраїв та вербувальників, які користуються вразливим становищем своїх потенційних жертв. На жаль, ситуація продовжує ускладнюватися, а отже, потребує мобілізації всіх ресурсів задля організації ефективної протидії поширенню цього злочину».
У попередньому номері газети «Прапор» є корисний матеріал, який нагадує про основні види торгівлі людьми, й у ньому надані контакти державних та громадських організацій – в Україні й за кордоном, – до яких необхідно звертатися у випадку потрапляння в ситуацію торгівлі людьми. А сьогодні ми розповідаємо кілька повчальних історій про те, як і за яких обставин можна потрапити в пастку торгівців людьми. Просимо уважно прочитати й зробити висновки. Бажано навчитися на чужому досвіді й ніколи не стати живим товаром для зловмисників.
Надія на справедливість
Алла, 50-річна жінка, вдова, жителька села на Житомирщині. Має двох дорослих дітей, які мешкають окремо. За професією вона кухарка. Їдальню, де раніше працювала, закрили, тому вона уже тривалий час безробітна. У селі знайти роботу практично неможливо. Щоб хоч якось вижити, жінка працювала час від часу в приватних домогосподарствах своїх односельців: складала дрова, полола городи, копала картоплю, виконувала іншу роботу. Заробітки були дуже малі, тому вона фактично жила в борг.
Якось у грудні 2021 року Алла була в центрі села біля магазину. Під’їхав автомобіль, із якого вийшов незнайомий молодий чоловік. Привітався, сказав, що його звати Вадим. Розпитав Аллу про життя в селі, чи є тут робота для місцевих мешканців. Жінка розповіла, що роботи в селі немає. Чоловік запропонував Аллі допомогу з працевлаштуванням: роботу помічницею кухаря в їдальні для працівників ферми під Житомиром. Обіцяв заробітну плату 10 тисяч гривень на місяць, безкоштовне проживання та харчування. Алла дуже зраділа такій пропозиції й відразу погодилась їхати на роботу. Взяла документи та необхідні речі. Дорогою до місця роботи Вадим і чоловік, що був за кермом, розпитували Аллу про її родину, дітей. Автомобіль зупинився біля будинку в якомусь селі. Вербувальники повідомили, що тут вона має почекати працедавця. Ніби для оформлення документів з працевлаштування, Вадим забрав у неї паспорт та телефон. У будинку, де її залишили, вже були якісь люди: чоловік, жінка та троє дітей. Алла перебувала тут під постійним контролем упродовж трьох днів. Господиня готувала їжу та поїла чаєм. Виходити з двору та спілкуватися з будь-ким поза домом Аллі не дозволяли. За її словами, увесь час перебування в цьому будинку вона почувалася ніби «якась заторможена». Вірила всьому, що їй говорив вербувальник. Через днів три він повідомив, що Алла має взяти в банку гроші в кредит і віддати йому. Запевнив, що боятися їй нічого, бо кредит потім буде виплачувати він сам. Пояснив, що як тільки вона передасть йому кошти, то її одразу працевлаштують. Нічого не розуміючи, Алла погодилася, бо дуже хотіла мати роботу.
Вербувальник змусив жінку вивчити його легенду про те, що вона мешкає в Бердичеві, має постійну роботу. Дав номери телефонів начебто її поручителів перед банком. В ролі «поручителів» по телефону відповідали самі ж вербувальники. Потім вони відвезли Аллу в Бердичів у відділення одного з банків. Там їй видали споживчий кредит на суму понад 45 тисяч гривень. Кошти перерахували на попередньо відкриту банківську картку. Вербувальник Вадим відразу забрав собі цю картку. Після цього чоловіки відвезли Аллу на околицю її села й наказали чекати. Запевнили, що зовсім скоро з’явиться можливість працевлаштування для неї, і вони приїдуть. Але наказали, щоб вона поки нікому нічого не розповідала. Можна буде розповісти лише тоді, коли вже матиме офіційну роботу. Алла так і зробила. Чекала своїх працедавців. Проте, коли почали приходити листи з банку про кредитну заборгованість, їй стало страшно. Вона написала заяву до правоохоронних органів. За фактом втягнення жінки, яка перебувала в уразливому стані, в злочинну діяльність, поліціянти відкрили кримінальне провадження за статтею 149 Кримінального кодексу України. Алла у цій справі проходить як потерпіла від торгівлі людьми. Зловмисники затримані. Справа нині розглядається в Житомирському суді.
Вразливість долати важко, проте необхідно
До повномасштабної війни Карина навчалася на четвертому курсі Житомирського торгівельного коледжу на факультеті банківської справи та кредитування. У перші дні після тяжкого 24 лютого вона разом із матір’ю та молодшими братиком і сестричкою виїхала до Польщі. У травні 2022 року повернулася, щоб скласти випускні екзамени та закінчити навчання. Отримавши диплом, залишилася в Житомирі. Їхати за кордон не захотіла. Проживала разом із батьком. Через війну батько втратив роботу. Почав випивати.
Карина влаштуватись на роботу за фахом не змогла. Працювала понад сім місяців продавчинею шаурми. Робота була неофіційна, але зарплату платили. Така робота її не влаштовувала, і вона звільнилася. Батько став дорікати доньці, що вона не працює, принижував її, а коли напивався, то навіть бив. Карина не витримала таких знущань і пішла від нього. На заощаджені раніше гроші вона змогла орендувати недорогу квартиру. Шукала роботу. Врешті їй вдалося знайти дистанційну роботу адміністраторкою-консультанткою в одній із полтавських фірм. Працювала по 10 годин шість днів на тиждень. Вихідний був лише в неділю. Обіцяли платити 500 гривень за робочий день із потижневими виплатами. Проте зарахували зарплатню лише за перший тиждень, а потім не платили, лише обіцяли. Карина працювала майже два місяці, але зарплату так і не отримала. Вона телефонувала, писала повідомлення керівництву фірми. Спочатку їй обіцяли перерахувати гроші на картку, а потім перестали відповідати на її дзвінки та повідомлення. І вона знову залишилася без роботи. Шукала можливості офіційного працевлаштування, проте марно. Нещодавно знайшла дистанційну роботу у фірмі, яка зареєстрована в Хмельницькому. Працює онлайн адміністраторкою. Робота їй подобається, але вона знову неофіційна. Дівчина хвилюється, чи й тут її не залишать без зарплати й чи вона знову не стане об’єктом трудової експлуатації.
Гіркі заробітки Романа
Роману – сімнадцять років, живе з матір’ю, дідусем та бабусею у невеликому містечку. Свого батька хлопчик ніколи не бачив. Після закінчення дев’яти класів Роман вступив до училища та почав шукати хоча б якийсь заробіток, адже на материну зарплату медсестри прожити було досить складно.
Однокурсник Олег, дізнавшись про важку ситуацію Романа, запропонував йому попрацювати моделлю у знайомого фотографа. Він погодився.
Під час зйомки фотограф умовив юнака роздягтися, запевнивши, що про це ніхто не дізнається, бо знімки розмістять тільки на закордонних сайтах. За день роботи Роман отримав аж 100 доларів. Це були для нього величезні гроші.
Наступного разу зйомка проводилася на якійсь квартирі у місті. За своїм типом це була відверта порнографія. Крім нового фотографа, були присутні двоє чоловіків, які попередили Романа, щоб той у жодному разі не розповідав, чим тут займаються, та не називав цю адресу.
Далі все йшло за звичним сценарієм: фотостудія на квартирі, зйомка, «охоронці». Але ввечері чоловік, який теж був присутнім на зйомці й якого «охоронці» називали «босом», почав відверто чіплятися до Романа. Хлопець намагався чинити опір, але тут втрутилися охоронці. Рому жорстоко зґвалтували. Те, що відбувалося, знімав фотограф.
Наступного дня Роман спробував утекти. Його затримали «охоронці» й побили. Увечері все повторилося. Потім упродовж тижня приходили вже інші чоловіки і ґвалтували його. Одного разу, коли всі були під дією випитого алкоголю, Роману вдалося викрасти свій паспорт і втекти.
Історія Романа стала публічною, але не всі потерпілі від торгівлі людьми наважаться розповісти про пережите, особливо діти. Тому точна кількість потерпілих від сексуального насильства та тих, яких використали у виготовленні порнопродукції, – невідома.
Потенційних «жертв» злочинці часто знаходять у соціальних мережах, тому дуже важливо навчати дітей правилам безпечної поведінки в інтернеті. Однак такі злочини можуть трапитися навіть серед білого дня, в буденних ситуаціях, тому важливо попереджати дітей про загрозу, яка може чатувати на них де завгодно.
Щиро сподіваємося, що ця інформація допоможе вам бути обачними, уважнішими до оточуючих, спонукатиме вмикати критичне мислення й не потрапляти на вудочку зловмисників. А у випадку, коли сталася біда, – негайно треба звертатися до правоохоронних органів, соціальних служб, громадських організацій.
Підготувала Світлана Федоренко
Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу
