Неодноразово тема безпритульних тварин у селищі піднімалася на сторінках газети «Прапор» та на сайті Zvisno.news. У селищі відсутній спеціалізований притулок для тварин. Проте є чимало жителів, які охоче на волонтерських засадах займаються пошуком, лікуванням та влаштуванням маленьких хвостатих знайд. Однією з таких є Вікторія Сидоренко. Вона прихистила, вигодувала, вилікувала та знайшла нових господарів для понад тридцяти кішок та кошенят.
Головне – врятувати маленьких безпорадних тваринок
– Я майже два роки співпрацюю із хорошівськими волонтерками, що опікуються тваринами. Часто вони дають мені їх на перетримку. Останнім часом до мого будинку почали підкидати маленьких кошенят.
Нещодавно виявила п’ятеро. На жаль, двоє одразу померли, трьох вдалося виходити. Кошенята були маленькі, сліпі і кволі. Ми з донькою їх годували з піпетки, а коли вони трішки підросли, брали кулькові ручки, витягали пасту й на її місце заливали тепле молоко – і так годували. Вилікували малюків, обробили від паразитів. Привчили до лотків та знайшли для них нових господарів. Додам, що усі мої знайомі, друзі, рідня мають котиків і песиків.
Наведу ще один приклад. До нас потрапила кішечка. Вона була майже без шерсті та вся у виразках. Ми з дочкою доклали усіх зусиль і вилікували кицю. Тепер це неймовірна красуня.
Мені до помешкання почали підкидати тваринок після того, як я опублікувала пост у Фейсбук про те, що шукаю господарів для кошенят. Живу я у приватному секторі на центральній вулиці селища неподалік одного з продуктових магазинів. Трапляється навіть таке, що люди під’їжджають на автомобілі, відкривають дверці й просто викидають кошенят.
За власний кошт годую і лікую усіх тварин, що знаходжу. Раджуся зі знайомим ветеринарним лікарем щодо лікування хворих котиків і кішечок. Часто також запрошую місцевого ветлікаря Ігоря Євпака оглянути й надати їм кваліфіковану допомогу. І сама потроху читаю спеціалізовану літературу, опановую навички першої допомоги тваринам.
Перед тим, як віддати господарям деяких тваринок, стерилізую їх у Житомирі у ветеринарній лікарні. Маємо налагоджені контакти із лікаркою, яка залюбки допомагає нам. Було б добре, якби в селищі хтось із ветлікарів робив такі операції. На мою думку, це б покращило ситуацію із кількістю безпритульних тваринок. Інколи побутує думка, що стерилізована тварина змінюється, ні, неправда, тварина залишається грайливою, веселою, спокійною, домашньою.
Добро робиться тихо
Раніше у господарстві ми тримали кроликів, тепер вухастиків немає, а клітки залишилися. Ось ці клітки нам служать тимчасовими домівками для хворих тваринок. Ще мій чоловік зробив спеціальні дерев’яні ящики всередині оббиті поролоном, у яких сплять кошенята. Мене підтримує і допомагає моя родина – чоловік і троє дітей. Але найперша помічниця у догляді за тваринами – донька Віталіна. Якось стався один прикрий випадок. У її приятельки була киця. Із часом тваринка родині набридла. Із нею почали поводитися жорстоко. Донька забрала замучену тваринку. Ми її вилікували й передали у добрі руки. Щасливі, коли знаходимо для котиків хороших господарів і нові домівки! Взагалі із тваринками життя стає веселішим.
Намагаємося робити цю роботу без лишнього розголосу. Моє кредо: «Добро робиться тихо!»
Любов до тварин починається з родини
Світом керує любов, а нелюбов робить нас нещасливими. Тварини понад усе люблять людей. Вони готові дарувати турботу своїм господарям. Скільки є прикладів, що тварини у різних екстремальних випадках рятують життя людям, або перебирають на себе їхні недуги. На моє переконання, любов до друзів наших менших починається з родини. Батьки своїм прикладом показують дітям ставлення до тварин.
Перефразовуючи слова Маленького принца, наголошу, що ми завжди у відповіді за того, кого приручили. Про це має пам’ятати кожен, хто взяв собі котиків чи собачок.
Записала Ірина Сівінська
Фото надане героїнею розповіді
