Дорогі наші читачі, сьогодні хочемо розповісти вам про видатну людину нашого часу – прославлену і невтомну волонтерку, письменницю, громадську діячку Надію Таршин. Проживає наша героїня на Дніпропетровщині в Слобожанській громаді. Ви запитаєте, а яким чином вона пов’язана із нашим краєм?
Ми впевнені, що дуже тісно. По-перше, вона – велика і щира патріотка рідної України. Багато з наших земляків розділяють її любов до Батьківщини, бо кожен із нас – її частиночка, і готові так само невтомно працювати на нашу Перемогу.
По-друге, родом жінка із Рівненщини, її родичі були учасниками національно-визвольної боротьби, входили до УПА, багато з них були репресовані й просто знищені совєцькою владою. Вона ж усе трудове життя пропрацювала інженеркою на одному із великих заводів у Дніпропетровську (тепер Дніпро) і завжди залишалась Українкою у російськомовному середовищі. Вона є для нас великим прикладом у боротьбі за своє, українське.
По-третє, ця невтомна жінка є головою громадської організації «Патріотичне об’єднання «Оріяна» і лідеркою волонтерського руху на Слобожанщині. Ще з 2014 року волонтери під керівництвом Надії Таршин розгорнули потужну діяльність на підтримку Збройних сил України в період АТО/ООС, а тепер іще з більшою силою і завзяттям допомагають нашим захисникам.
До гурту цих волонтерів упродовж останніх років доєдналися і наші земляки й землячки, жителі древньої Горошківщини. Вони активно надсилають власні кошти або посилки з необхідними речами для наших захисників. Ця співпраця є дуже плідною. Усі, хто долучився до цього руху, впевнені, що всі надходження витрачаються саме за призначенням. Звіти в особисті повідомлення надходять регулярно і є текстові й фотозвіти на сторінці @Надія Таршин у мережі «Фейсбук».
Налагоджено особисте спілкування з пані Надією. До когорти залучених до цієї групи волонтерів є і колектив працівників Хорошівської лікарні. Ми в газеті писали, що наші медики зібрали чималу суму власних коштів, закупили тисячу пар шкарпеток і надіслали волонтерам у Слобожанське для воїнів ЗСУ.
Нещодавно надійшла Подяка від ГО «ПО Оріяна» колективу Хорошівської лікарні за вагомий внесок у зміцнення обороноздатності України, небайдужість, жертовність та активну громадянську позицію. Багато наших земляків і землячок вже отримали також подяки від цього Патріотичного об’єднання, або від командирів військових частин ЗСУ за допомогу і підтримку військових.
Хто слідкує за сторінками у соціальних мережах, які веде пані Надія – не перестають дивуватися її невтомності, працьовитості, організаторським здібностям, невичерпному патріотизму і мотивації, яка передається багатьом людям. Ось, наприклад, пост Надії Таршин на сторінці в «Фейсбук» від 7 серпня:
«Для мене, як і для багатьох українців війна на нашій землі уже іде 9-й рік. Найстрашніший її етап нині після повномасштабного вторгнення. Та до деяких українців і досі не дійшло, що росія рветься сюди і знищує цвіт нації не для того, щоб зробити Україну щасливою і заможною. І живе цей далеко не малий відсоток байдужих до долі України в своє задоволення, ніби війни в Україні і немає. А ворогу такий розклад всередині країни дуже до вподоби, і його роль у цьому розкладі не остання. Болить втрачати друзів, болять їх поранення, та зовсім по- іншому болить байдужість багатьох українців…»
І пані Надія публікує власні вірші, аби підтвердити власні, висловлені вище, думки. Вона має вже кілька збірок власних книжок, до яких увійшли її поетичні і прозові твори. І основний мотив і тема цих збірок – безмежна любов до Батьківщини, гордість бути Українкою і мати незаплямовану людську гідність:
Він загинув і за тебе,
Щоб ти спокійно жив, кохав…
Тримав Він над тобою небо,
Як ти у ліжку міцно спав.
Купаєшся у теплім морі,
В розкішний ходиш ресторан,
З вікна милуєшся на зорі,
Прилігши на м’який диван.
А Він, як ти, хотів же жити,
Радіти сонцю і весні,
За руку діточок водити –
Не пропадати на війні.
Та Він пішов, не міг сидіти –
Крок у безсмертя навіки!
Не народились його діти…
Тобі і досі невтямки.
Що за життя твоє розкішне
Велика сплачена ціна…
Бо горе матері невтішне,
Криниця сліз немає дна.
Дві паралелі, два світи,
Їм не судилось перетнутись
Які ви різні Він і ти –
Тобі Його не осягнути.
10.03.2017р.
Відчай сходить із сльозами –
Я ще плачу… Слава Богу.
Від розмови з ворогами
Затуманило й дорогу.
Рясно скапують сльозинки,
Мою душу омивають,
Щось в мені ще є від жінки…
Коли сльози не вщухають.
Не слабка і не плаксива,
А буває, пробиває,
Бо душа від болю сива
І сльозині ціну знає.
Як дитина, ревно плачу,
Кулаками утираю…
Вороги, я не пробачу,
Ми ніколи не програєм!!!
Затаїлися в чеканні.
Вас, лукаві, наскрізь бачу.
Ви не перші й не останні,
Бійтеся, коли я плачу!
23.01. 2017р.
Не зможуть ці шакали люті
Тебе порвати на шматки
Ти житимеш, моя країно,
Синам-героям завдяки.
Хто був і є на полі брані
І затулив тебе собою,
А хто до нас заліз незваний –
Навік укриється ганьбою.
Потвори хай не шкірять зуби,
З усіх боків не нападають,
Не тягнуть у безодню згуби –
Мечі народні покарають.
Віками нищать, а ми є,
Земля дідів, як резервація,
І знову на мораль плює
Досі небачена формація.
Тебе здолати їм несила,
Бо на усе є Божа воля.
Здобути волі міцні крила,
Благословляє нині доля.
Ця ніч із мороком не вічна,
Засяє ранок сонцеликий,
І після мук століть трагічних
Відродиться народ великий!!!
29.03.2016р.
Лякають війною, бідою, зимою…
Знайомі нам виклики вражі оці.
Ганебніше жити під злою ордою,
Тримаючи вічно синицю в руці.
Не сміймо пускати у душу зневіру,
Вона заважає іти до мети.
Ми втратимо все, як загубимо віру
І будемо далі ярмо це тягти.
Вставайте, диванні, лежачі, сидячі,
Усі, хто чекає на манну з небес…
Землі нашій важко, вона нині плаче,
Потрібно, щоб дух її знову воскрес.
28.09. 2016 р.
Надія Таршин
А ось іще роздуми пані Надії після жахливих новин з Оленівки: «Сьогодні моє серце плаче, як і серця багатьох українців, за загиблими нашими Героями, та ми не маємо права впадати в депресивний стан, ставати бездіяльними, бо ворог тільки цього і чекає, щоб ми опустили руки. Очі наших хлопчиків на небесах не дадуть нам цього зробити. Вони поряд, вони слідкують за нами, вони нам допомагатимуть бути сильнішими і надихатимуть на Перемогу над цим вселенським злом. Наші Герої уже навіки поселилися в наших душах і не дадуть нам схибити у своїх вчинках, Вони наша совість. Тільки спільні зусилля і жертовність нас зроблять незборимими і ворог захлинеться у своїй ненависті. Його вчинки людським розумом осягнути неможливо, бо вчинки нелюдські і я вірю. що ці виродки за все заплатять.
А ми безмежно шануємо наших Воїнів, підтримуємо їх впродовж усіх років війни і будемо підтримувати, допоки вистачить наших сил, бо іншого шляху, щоб зберегти свою країну, немає».
Такі особистості, як пані Надія запалюють інших і ведуть за собою. Вони є прикладом незламності й патріотизму. Це маяки. Дякуємо Богу, що вони є і освітлюють дорогу всім нам.
Закликаємо усіх наших читачів, земляків долучатися до волонтерського руху і підтримувати наших захисників. Лише разом – переможемо!
Підготувала Світлана Федоренко
