Внаслідок війни в Україні зросла кількість осіб, які отримали інвалідність, втративши кінцівки. Багато з них користуються протезами. Окрім того, що такі люди отримали травматичний досвід на війні, вони отримали додатково фізичну і психологічну травму від усвідомлення втрати кінцівки чи кількох кінцівок. Людям з ампутаціями важко сприймати здивовані чи жалісливі погляди у цивільному житті. Тому дуже важливо для цивільних вміти правильно спілкуватися з людьми, які пережили ампутацію чи користуються протезами. Вчімося виявляти повагу та розуміння. Про це спілкуємося із психологинею. А також наводимо поради фахівців Всеукраїнського центру реабілітації та протезування «ЗДОРОВ’Я» про те, як реагувати і спілкуватися з людьми, що мають протези:
- Не демонструйте своє здивування чи надмірну зацікавленість. Якщо ви зустріли людину з протезом або без кінцівки, не фіксуйте свій погляд на їхній травмі. Це може викликати неприємності та дискомфорт для такої людини.
- Не ігноруйте. Намагайтеся не уникати спілкування з людьми, що мають інвалідність. Вони заслуговують на нашу увагу та повагу, оскільки багато з них віддавали своє здоров’я для захисту країни.
- Не запитуйте про травму. Багато людей з інвалідністю не бажають розповідати про свої травми. Якщо вам потрібна інформація, треба спочатку запитати, чи їм зручно розповідати про це, чи вони можуть і хочуть про це говорити.
- Не жалійте, а співчувайте. Важливо не висловлювати жалю, але проявляти співчуття. Коли ми жаліємо людину, ми акцентуємо увагу на тому, що вона втратила, і це може викликати незручність. Співчуття допомагає виразити повагу до сили та витривалості цієї людини.
- Не надавайте допомогу без дозволу. Ніколи не допомагайте людині з інвалідністю або не торкайтеся їхніх протезів без їхнього дозволу. Питайте, чи вони потребують допомоги, і дійте тільки за їхньою згодою і вказівкою.
- Поговоріть із дітьми. Важливо навчити дітей бачити в людях з інвалідністю спершу особистість, а інвалідність розглядати як одну з ознак.
Розмовляти з дітьми важливо не в присутності людини, якої це стосується. Краще дані ситуації проговорити з дітьми заздалегідь, ще до того, як діти виявлять зацікавленість.
- Пам’ятайте, що всі люди різні. Кожна людина має свої унікальні реакції та досвід. Немає єдиного правила для всіх. Питайте, що комусь зручно, чи ні, та дійте відповідно до їхнього вибору.
Психологиня Тетяна Костриця, яка працює у поєкті редакції газети «Прапор» – «Допоможемо ветеранам повернутися в цивільне життя» від Української Асоціації Медіа Бізнесу, – прокоментувала: «Важливо спілкуватися з людьми, які мають протези, так само, як із будь-ким іншим – з повагою та без зайвого акцентування уваги на їхніх особливостях. Не варто демонструвати надмірне здивування чи цікавість, але й не слід уникати теми, якщо людина сама про це говорить. Головне – запитуйте у людей, що їм комфортно, а що ні. І, враховуючи їхню реакцію, дійте відповідно. Усі люди різні і їхні реакції та досвіди також можуть бути різними. Єдиного універсального правила для всіх не існує. Як і не існує конкретних критеріїв спілкування, це все внутрішньо індивідуально, і це залежить від суспільства та того, наскільки ми готові приймати таких людей. Нам, як суспільству, важливо вчитися самим і виховувати в наших дітях правильне, шанобливе і природне ставлення до людей з інвалідністю, зокрема людей з протезуванням. Ми маємо бути щирими та природними у своєму бажанні стати корисними. Врахувати всі обставини та переконатися, що наша допомога дійсно потрібна в конкретній ситуації. Наша роль – підтримувати і, за згоди, допомогати».
На сайті Всеукраїнського центру реабілітації та протезування «ЗДОРОВ’Я» https://health-ukraine.com.ua/ , за телефонами: 0 800 319 155 (безкоштовно в межах України), (066) 472 22 38 (м. Київ), (099) 647 96 46 (м. Одеса) можна знайти багато корисної інформації як для людей з ампутаціями, так і для їхніх рідних, а також для всіх цивільних громадян.
Багато корисної інформації можна знайти на сайті «Звісно.news» у рубриці «Ветеранський хаб».
Підготувала Світлана Федоренко
Матеріал підготовлений завдяки фінансовій підтримці Української Асоціації Медіа Бізнесу за гроші «Німецького Фонду Маршалла з США» та «Українського Медіа Фонду»
