16 травня у форматі онлайн на платформі Google Meet відбулася наукова конференція на тему: «Охорона культурної спадщини як невід’ємний елемент сталого розвитку суспільства». Науковий форум проводився під егідою Міністерства культури та інформаційної політики України, Національного заповідника «Замки Тернопілля» та інших організації у місті Збараж (Тернопільска область).
Один із напрямків обговорення на конференції мав назву: «Видатні постаті у сфері збереження та вивчення культурної спадщини». Краєзнавець Олександр Голяченко виступив із доповіддю про нашу видатну землячку Жанну Григорівну Литвинчук: «Жанна Литвинчук 46 років праці віддала музейній справі». Матеріал підготовлений у співавторстві із краєзнавицею, редакторкою газети «Прапор» Галиною Мінялук. Пропонуємо читачам «Прапора» головні тези доповіді.
Заслужена працівниця культури України Жанна Григорівна Литвинчук відома у світовій царині культури, мистецтва і музеєзнавства як фахівчиня, що тривалий час трудилася на ниві збереження пам’ятки історії архітектури – церкви святого Апостола Андрія Первозванного. 46 років професійного життя присвятила вивченню, дослідженню, збереженню, охороні, реставрації та популяризації визначної пам’ятки мистецтва XVIII ст. музею «Андріївська церква» Національного заповідника «Софія Київська».
Відомо, що Андріївська церква збудована у 1747-1762 рр. за проєктом видатного італійського архітектора Франческо Бартоломео Растреллі. Храм є пам’яткою світового значення, перлиною архітектурної спадщини доби бароко, однією з чотирьох пам’яток України, що світовою спільнотою занесені до списку «Скарбів людства п’яти континентів».
Без перебільшення можна сказати, що саме завдяки старанням завідуючої Жанни Литвинчук музей «Андріївська церква» набув всесвітнього визнання, і його щорічно відвідують сотні тисяч туристів. І сьогодні, перебуваючи на заслуженому відпочинку, вона вболіває за музейну спадщину та болісно сприймає сьогоднішню трагічну ситуацію в Україні: «На жаль, вороги під час війни знищили в Україні багато музеїв і цінних експонатів. Це велика втрата. Музей – місце, де зберігається пам’ять, історія народу. Це архітектурні пам’ятки, історичні, археологічні, культурні, художні експонати, предмети побуту тощо. І коли зникає якась частина, як, наприклад, музей Сковороди на Харківщині, – це надзвичайно велика втрата для України і взагалі для нашої культури. Не можна знищити націю, якщо є історія і культурна спадщина. Якщо цього немає – нації немає». А ще додає: «Головне завдання музейників – зберегти те, що маємо, особливо у ці воєнні часи. Софійський собор і Києво-Печерська лавра внесені до списку визначних пам’яток світу ЮНЕСКО, а Андріївська церква ввійшла до Каталогу 1000 визначних пам’яток світу. Це гордість нашого народу. Такі визначні музеї, як Софійський собор, Андріївська церква, Києво-Печерська лавра, відвідують туристи і делегації різних країн, які приїздять до Києва».
Жанна Литвинчук вважає, що доля посміхнулася їй, надавши можливість протягом усього трудового життя працювати в такому прекрасному та святому місці, як Андріївська церква. «Я вважаю себе щасливою, бо мені випало працювати в такому музеї. Я йшла на роботу, як на свято. Працювала часто по 10-12 годин, а бувало, й цілу ніч, коли проводилися святкові богослужіння. Коли я вперше зайшла в Андріївську церкву, побачила отой червоний іконостас, особливе освітлення – не знала, де я перебуваю, здавалось, що на небі. Тому я завше всім кажу: «Люди, шукайте таку роботу, яку ви любите». А ще я завжди працювала з колективом так, щоб кожен сприймав усе, що нам довірили зберігати, як власні найвищі цінності. Місце роботи було як наш дім. І все треба берегти, як щось найдорожче. Так ми й працювали. Ми часто говоримо про експонати, як про цінність у грошах. Але ж кожен із них має ще й культурну та духовну цінність, а це ніякими грошима не вимірюється. Я працювала в хорошому колективі. Ми були як одна родина. Спілкуємося й досі».
Наша землячка входить до когорти Європейського товариства культури. Вона є гордістю та яскравою особистістю житомирського Полісся.
Народилася Жанна Литвинчук 13 серпня 1943 року в селі Дворище, що на Житомирщині, у родині вчителів. Велику роль у формуванні культурологічного світогляду Жанни відіграв батько та рідне село. Односельці й земляки запам’ятали Григорія Миколайовича Литвинчука (1913-1999) не тільки як гарного, чуйного і талановитого учителя, який упродовж 40-ка років працював на педагогічній ниві, але й як подвижника театральної, пісенної, танцювальної та духовної культури рідного краю. Він виховував та доносив мудрість і любов до рідної української землі й через художнє слово та через засоби театру.
У 1960 році Жанна Литвинчук із золотою медаллю закінчила Володарськ-Волинську середню школу. Літературні гуртки, велика домашня бібліотека, розмови з батьками про історію й культуру українського народу заохотили до вивчення філології. Зі шкільних років вона мріяла бути студенткою Київського державного університету ім. Тараса Шевченка, що стало реальністю. У 1968 р. вона успішно закінчила філологічний факультет університету за спеціальністю «українська мова і література та польська мова і література». На канікулах працювала гідом-перекладачкою, супроводжуючи туристів із Польщі.
Після закінчення університету Жанна Григорівна розпочала трудову діяльність у Національному заповіднику «Софія Київська». З 1969 року працювала в музеї «Андріївська церква» на посаді наукового співробітника, старшого наукового співробітника. Від 1977 до 2014 року обіймала посаду завідувачки цього закладу. Одночасно з роботою в музеї викладала польську мову на курсах іноземних мов (1970-1985 роки).
Шанують славну родину Литвинчуків на малій батьківщині. У бібліотеці та будинку культури рідних Дворищ проводяться заходи, присвячені цій сім’ї. Так, 29 січня минулого року з нагоди 110-ї річниці батька Жанни Литвинчук, Григорія Миколайовича, відкрита виставка «Односельці, якими пишаємося». Організатор виставки Наталія Сапожник написала: «Довгі роки Григорій Миколайович Литвинчук був організатором та актором драматичних гуртків у селах Дворище, Сколобів, Солодирі та районному центрі Володарську-Волинському. Григорій Миколайович досліджував історію рідного краю, а матеріали до історії села Дворище збирав усе своє життя. Його статті та книга «Дворище» стали своєрідним підсумком діяльності творчої людини, вчителя, краєзнавця, дослідника історії рідного краю».
Жанна Литвинчук є частою і бажаною гостею у рідній школі селища Хорошева. Улітку 2023 року вона провела екскурсію онлайн-музеєм Андріївської церкви для дітей літнього табору організованого дозвілля «Ми з України». Жанна Григорівна розповіла історію Андріївської церкви, про її внутрішнє оздоблення та інтер’єр, що вражає ошатністю і поєднанням чітких архітектурних форм із пишністю декоративного оздоблення.
Жанна Григорівна із радістю відвідує Хорошівський народний музей історії, надає працівникам закладу необхідну методичну допомогу та слушні поради. У фондах музею зберігаються науково-популярні видання, подаровані Жанною Литвинчук: фотоальбом «Андріївська церква. Андреевская церковь. St. Andrews Church» (1985 р.), путівники – «Андріївська церква» (2000 р.), «Андріївська церква» Національного заповідника «Софія Київська» (2006 р.), а також листівки із зображенням Андріївської церкви та фото відвідування музею президентом США Біллом Клінтоном і його дружиною Хілларі Клінтон» (12 травня 1995 р.), дружини президента Польщі Марії Качинської (6 грудня 2007 р.).
Жанна Литвинчук є авторкою понад 30-ти публікацій: наукових та науково-популярних матеріалів, присвячених Андріївській церкві (статті, реферати, доповіді на міжнародних наукових конференціях, нариси, путівники, буклети, фотоальбоми, каталоги тощо). Її науково-популярні статті увійшли до багатьох книг про Національний заповідник «Софія Київська».
Жанна Литвинчук вважає, що Україна має величезну культурну спадщину: «У нас є що показати. І ось зараз у такі складні часи працівники музеїв повинні докласти надзвичайно багато зусиль, щоб зберегти музейні цінності. Багато музеїв закрили свої фонди, експозиції, сховали їх у надійні місця. Після нашої Перемоги над ворогом відвідувачі музеїв зможуть безпосередньо приєднатися до історії та духовного багатства нашого народу».
Життєвий і трудовий шлях Жанни Григорівни Литвинчук – це не лише зразок професійного ставлення до справи, збереження історії, культури, духовності, але й щире служіння українському народові та любов до рідної землі.
Олександр Голяченко, краєзнавець, учасник конференції
