Спочатку я не второпав: навіщо на росії проводять «Всєрассійскіє конкурси по украшєнію магіл»?

Але, як виявилось, усе досить просто: треба ж якось приховати численні жертви особового складу рашистської загарбницької армії в Україні. Тому і розсилаються у регіони ерефії різного роду писульки «А распрастренєніє опита работи».

У цих циркулярах передбачено:  «катєгорічєскі ізбєгать сазданіє на кладбіщах аллллєй із магіл» окупантів, які були знищені на території України; щоб не було «ложнава впєчатлєнія о бальших масштабах чєловєчєскіх патерях» під час повномасштабного вторгнення росні в Україну; щоб запобігти «канцєнтраціі на адном мєстє двуф і болєє магіл…»; «штоби в надгробнай кампазіції нє домініровала ваєнная тєматіка».

А якщо родичі самостійно оформлять могили таким чином, що буде візуально видно її приналежність загиблому в Україні окупанту, то «балансосодєржателям кладбіщ нєобхадіма в кратчайшіє срокі ета ісправіть».

В останньому пункті писульки простежується одвічна «рассєйская трусасть». Вони бояться червоного маку – «сімвала фашізма», а також «сачєтанія жьолтава і сінєва цвєтоф». Ну, це просто чудово!

І, як резюме, у кінці циркуляра наголошується, що керівники ритуальних організацій «нєсут пєрсональную атвєтствєннасть за випальнєніє указаних више рєкомєндацій». Дивне поєднання: відповідальність за рекомендації…

А переможці місцевих конкурсів («автари лучшіх надгробних компазіцій») поїдуть на регіональний етап змагань.  А там і до мацкви рукою подати….

P. S. Нагадаю, у минулому році на ерефії проводився всеросійський конкурс «скарастнова ритья магіл». Що тут скажеш, яка країна, такі й змагання…

Олександр Голяченко