— Якось, — розповідав Чарлі Чаплін, — я їхав у нью-йоркському метро. Повернувшись додому, знайшов у кишені золотий годинник. Яким чином він там опинився – гадки не мав. Вирішив наступного дня віднести знахідку до поліції.
Наступного ранку отримав листа:
“Шановний містере Чаплін! Пише вам професійний кишеньковий злодій. Учора в метро я поцупив у одного пана золотий годинник, але, побачивши вас, вирішив зробити подарунок і підкинув його у вашу кишеню.”
Минув рік. Поліція так і не знайшла ні злодія, ні власника годинника, тож годинник повернули мені.
Газети розтрубили цю історію, і незабаром я отримав ще одного листа:
“Шановний містере Чаплін! Рік тому в мене вкрали годинник у метро. Прочитав у газетах, що якийсь кишеньковий злодій подарував його вам. Що ж, нехай так і буде! Залиште собі цей годинник. Адже я не менший шанувальник вашого таланту, ніж той крадій. Тож у знак захоплення вашою майстерністю додаю до годинника ще й золотий ланцюжок.”
Життя, яке воно є ·
Підготував Олександр Голяченко
