Переступаючи поріг храму Мельпомени, поринаєш в особливий і прекрасний світ, де усе надзвичайне. Забуваєш про все, стаєш свідком чудового процесу, коли драматичний твір оживає у сценічних образах. Події на театральних підмостках розвиваються на твоїх очах – ти ніби сам береш у них участь, знайомишся із персонажами, співчуваєш горю чи радієш щастю одних, обурюєшся поведінкою інших. Театр вчить бачити прекрасне в житті та людях.
Новоборівчанка Вікторія Горбач цьогоріч стала студенткою Житомирського коледжу культури і мистецтв ім. Івана Огієнка. Дівчина вирішила опанувати професію режисера естради та масових свят.
Творча й енергійна, Вікторія з дитинства мала багато захоплень і не любила займатися одним і тим самим. Ще школяркою у рідному селищі постійно організовувала для молоді різноманітні заходи. На думку дівчини, професія «режисер» дає можливість розвиватись різнопланово та самому створювати мистецтво, а найголовніше – бути на сцені ким забажаєш. Адже театр – це те місце, де немає рамок і обмежень.
– Я більше люблю бути організатором творчого процесу, але для цього потрібно і самому грати на сцені, щоб актори, з якими працюватиму як режисер, розуміли мене і виконували поставлені завдання, – розповідає Вікторія Горбач. – Щоб стати справжнім професіоналом, слід якнайкраще вивчити предмети, пов’язані з обраним фахом: акторську та сценарну майстерність. До вподоби також філософія. Люблю керівника курсу Віталія Ставінського, вимогливого, інколи прискіпливого. Люблю свою творчу родину, адже спілкування з «ненормальними» людьми розширює горизонти мислення. Чому «ненормальними»? Бо хто адекватний у наш час іде здобувати таку спеціальність? Лише відчайдухи, які вірять у себе та силу мистецтва.
Подобається дівчині акторська гра Софі Лорен та Мерлін Монро. Не пропускає вона виступів театрів України, що приїжджають в обласний центр, і вистав Житомирського академічного українського музично-драматичного театру ім. Івана Кочерги. Нещодавно із задоволенням переглянула «Фараони». А ще насолоджується цікавими виставами в інтернеті. У майбутньому Вікторія хоче організовувати різні масові заходи, фестивалі, арт-івенти.
– Щастя в моєму розумінні? У різні періоди життя у нас різні пріоритети, тому і щастя, як на мене, різне. Щастя – це займатися «сродною» працею, – ділиться Вікторія.
У найближчому майбутньому дівчина мріє вступити до Харківського національного університету мистецтв.
Побажаємо Вікторії натхнення, втілення найяскравіших проєктів, подальших мистецьких перемог, аншлагів, щедрих і щирих оплесків глядачів!
Ірина Сівінська
Фото надані ВікторієюГорбач