Штрих до української історії
***
Знайомимо вас зі ще одним непересічним українцем, який доклався до збереження нашого культурного спадку. Завдяки йому Софійський собор пережив складні радянські часи, а низка інших важливих пам’яток збережені.
Микола Макаренко народився 4 лютого 1877 року в селі Москалівка (Слобожанщина). Його світогляд та характер формувалися спершу в початковій школі, потім — у Лохвицькій гімназії, далі — у центральному училищі технічного малювання в Петербурзі, з 1902 по 1905 рік — у Петербурзькому археологічному інституті.
З 1918 року працював директором Музею мистецтв у Києві. Після того, як меценат і колекціонер Богдан Ханенко через вир революційних подій евакуював свою музейну колекцію, Макаренко вирішив її повернути. Саме він впорядкував зібрання, виявивши у процесі, що 90 ящиків із світовими й українськими творами мистецтва «загубилися» в Москві.
1924-го вчений описав колекцію козацьких клейнодів «Ермітажу» й довів, що козацькі прапори мали переважно жовті та блакитні кольори. Після цього зібрання стягів «раптово зникло», а автора праці віддали під суд.
Тематика його праць завжди була українська. До речі, Маріупольський могильник — теж його робота. Він описував дерев’яні церкви, був фахівцем з античності і візантиністики. Збереглися його праці тільки петербурзького періоду. Адже основний період його творчої діяльності — київський, все пішло під ніж при його арешті. © Оксана Забужко в інтерв’ю Мирославі Барчук
У 1930 роках розпочалося активне перетворення історичного центру Києва на середмістя радянської провінції, пристосоване під ідеологічні потреби. На місці нинішніх Софійської та Михайлівської площ хотіли побудувати будівлі партійного апарату, створити площу для парадів та стометровий пам’ятник Леніну, а задля цього — знести і Софійський, і Михайлівський собор.
1934 року Микола Макаренко став єдиним ученим, хто відмовився підписати акт на знесення Михайлівського Золотоверхого:
Отже, цей чоловік був заарештований за спроби врятувати Михайлівський собор і Софію Київську. Він був висланий десь на схід, в глибинку РФ. Пізніше був заарештований вдруге, а згодом розстріляний. Де його могила — невідомо.
© Оксана Забужко в інтерв’ю Мирославі Барчук
Ukrainer
