Розтривожила осінь до сліз…
Сипле листя під ноги багряне,
А у серці неспокій і рани
І тривог у душі повний віз.
Чеше вітер косиці беріз,
Несуть хмари дощі у подолі,
Нахилились в зажурі тополі,
І сумує густий верболіз.
Ну, а осінь малює ескіз,
Бере фарби із скринь кольорові,
Кладе в жмені зернятка любові
І пакує добро до валіз.
Нам не хочеться горя і сліз,
Хай до щастя ведуть нас дороги.
Хочем миру, тепла й перемоги —
Наш крилатий життєвий девіз!
© Оксана Козак
Підготував Олександр Голяченко
