10 способів маніпулювання людьми
Отож, як нами маніпулюють? ЗМІ, які хочуть домогтися вигідних для них рішень, ставлять перед собою завдання нас дезінформувати – відвернути увагу від важливих питань і змін, визначених політичною елітою. Вони користуються багатьма інструментами: безперервним потоком відволікаючих новин, фейків, гучними заголовками та спотворенням інформації. Журналісти, яким платять політики та корпоративні організації, перебувають під їхнім цілковитим контролем. В обмін на лояльність і гроші такі медіа пишуть те, що вигідно тим, хто їх «годує».
Ноам Хомський, видатний американський філософ, політичний діяч і почесний професор лінгвістики Массачусетського технологічного інституту, склав список 10 найбільш потужних та ефективних стратегій маніпулювання населенням через ЗМІ на основі секретного документу “Безшумна зброя для тихих воєн”.
1. Стратегія відволікання уваги – основний елемент соціального контролю
Ця стратегія використовується для відвернення уваги від важливих питань і змін, а також для відволікання громадського інтересу від основних знань у різних областях – від науки до економіки.
У такій стратегії маніпулятори відволікають нашу увагу на незначні події, зазивають гучними заголовками і грають на людських слабкостях, емоціх і страхах. Так, замість новин про науку нам пропонують містику й гороскопи, а замість політичних новин – мильні опери.
«… постійно відволікати увагу громадян від справжніх соціальних проблем, перемикаючи їхню увагу на теми, що не мають реального значення. Домагатися того, аби громадяни постійно були чимось зайняті й у них не залишалося часу на роздуми; з поля – у загін, як і всіх інших тварин» (с) “Безшумна зброя для тихих воєн”.
2. Метод «проблема-реакція-розв’язання» – створити проблему, щоб запропонувати розв’язання.
Цей метод створює проблему, а ситуація викликає певну реакцію в аудиторії. І ось уже суспільство вимагає вжити певні заходи, необхідні владі. Наприклад, влада може допустити насильство в містах або організувати теракт для того, аби громадяни зажадали прийняття законів про посилення заходів безпеки. А насправді буде проведена політика, яка обмежує громадянські свободи. Або викликати економічну кризу, щоб змусити людей думати, що розв’язання проблеми можливе лише через порушення їхніх соціальних прав, як «необхідне зло».
3. Поступова стратегія прийняття
Щоб схилити людей до неприйнятного рішення, достатньо послідовно цього домагатися. Упроваджувати певною мірою, поступово, рік за роком. Таким чином, в 1980-х і 1990-х роках були введені принципово нові соціально-економічні умови (неолібералізм):
приватизація;
нестабільність;
масове безробіття;
заробітна плата, на яку неможливо вижити.
Якби ці зміни відбулися одночасно, вони б викликали тотальний спротив і революцію.
4. Посилення почуття власної провини.
Коли людей змушують повірити в те, що лише вони винні в усіх власних нещастях. Ніби вони відбуваються за браком розумових можливостей людей або докладених ними зусиль. Унаслідок цього людина починає займатися самознищенням, звинувачуючи в усьому себе, що викликає пригнічений стан, а згодом – бездіяльність. А натомість мала б повстати проти економічної системи. Але без дії – не буде й революції.
5. Відтермінування виконання
Інший спосіб продавити непопулярне рішення полягає в тому, щоб представити його як украй «болісне та необхідне» й домогтися в певний момент згоди громадян на його здійснення в майбутньому. Набагато простіше погодитися на будь-які жертви в майбутньому, ніж сьогодні й зараз.
Маси завжди схильні наївно очікувати, що «завтра все буде краще» і що можна буде уникнути жертви. Це дає громадськості більше часу, щоб звикнути до ідеї змін і прийняти її, коли приходить час.
6. Звернення до народу як до дітей
Прийом дуже популярний не лише в політиці, але й у рекламі – використання такої мови, аргументів та інтонації, нібито глядач – маленька дитина або розумово неповноцінна людина. Якщо звертатися до дорослих як до дітей, то в них буде відсутня критична оцінка, що є характерним для дітей до 12 років.
7. Більше емоцій!
Використання емоційного аспекту – класичний метод для блокування здатності людей до раціонального мислення, аналізу та здатності критичного осмислення того, що відбувається. Крім того, використання емоцій дозволяє проникнути в підсвідомість і закласти туди потрібні установки, бажання, страхи або стійкі моделі поведінки.
8. Тримати людей в невігластві
Тобто зробити громадськість нездатною зрозуміти технології і методи, використовувані для контролю і поневолення.
«Якість освіти, яку отримують нижчі соціальні класи, має бути убогою та посередньою, наскільки це можливо, щоб невігластво, яке відділяє нижчі суспільні класи від вищих, залишалося на рівні, який не зможуть подолати нижчі класи» (с) “Безшумна зброя для тихих воєн”.
9. Підштовхнути громадськість насолоджуватися посередністю
Медіа заохочують аудиторію вважати, що модно бути дурним, вульгарним і неосвіченим.
Цей спосіб нерозривний з попереднім, оскільки все посереднє в сучасному світі з’являється у величезних кількостях в будь-яких соціальних сферах – від релігії та науки до мистецтва і політики.
Скандали, жовта преса, містика, сумнівний гумор і популістичні акції – все добре для досягнення однієї мети: не допустити, щоб люди розширювали свою свідомість.
10. Вони знають людей краще, ніж самі люди знають себе
За останні 50 років науковий прогрес породив зростаючий розрив між громадськими знаннями та знаннями, які належать і управляються домінуючими елітами. Завдяки біології, нейробіології та прикладній психології «система» користувалася цим як фізично, так і психологічно. Система краще познайомилася зі звичайною людиною, ніж сама людина. Це означає, що в більшості випадків система має більшу владу й більшою мірою керує людьми, ніж вони самі.
Галина Груць
Підготував Олександр Голяченко
