НА ЙОГО ЧЕСТЬ НАЗВАНО ОБЛАСНЕ МІСТО У ЦЕНТРАЛЬНІЙ ЧАСТИНІ УКРАЇНИ
***
«Велику справу зробив Марко Кропивницький. Ми з усією своєю історією та археологією навряд чи досягли б такої популяризації української культури як Марко Лукич Кропивницький зі своїм театром».
Дмитро Яворницький
У кожного народу є постаті, які не просто змінюють мистецтво — вони створюють його з нуля. Для українців такою постаттю став Марко Лукич Кропивницький — драматург, актор, режисер і батько першого професійного українського театру. Його життя — це не просто шлях артиста. Це боротьба за право сцени звучати українською мовою.
Народився Кропивницький 22 травня 1840 року в селі Бежбайраки на Херсонщині, у родині управителя маєтком. Театр увійшов у його життя рано — спочатку аматорський, як юнацьке захоплення. Та коли прийшов час обирати професію, він поставив собі завдання — служити тільки українській сцені. А це, на той час, було схоже на мрію з присмаком утопії.
Проте мрії мають свою впертість. У 1871 році, вже в Одесі, випадкова зустріч з колегами-акторами у кулуарах театру обертається на доленосне рішення: дебют у ролі Стецька в «Сватанні на Гончарівці» вирішує все. Його не відпускають зі сцени. Театр забирає його цілком.
Протягом десяти років Кропивницький гастролює з різними трупами по Російській імперії, грає в російських театрах — але в душі не зраджує українській мові й культурі. Нарешті, у 1882 році він отримує дозвіл створити українську театральну трупу. Прем’єра, репертуар, сцена — все українське, народне, справжнє.
Разом із Михайлом Старицьким вони створюють театр, який вразив навіть скептиків. Перші гастролі в Одесі — тріумф. Каси Маріїнського театру вщерть заповнені, у газетах захоплені рецензії, а зал аплодує стоячи. Іван Франко з Галичини заявляє: тепер ніхто не може сумніватись у наявності справжнього українського національного театру.
Марко Кропивницький не тільки грав і ставив п’єси. Він писав їх: понад 40 драм, комедій, водевілів. Його герої говорили мовою народу, з його болями, гумором, і надією. А сам Кропивницький грав, як дихав, і в комедії, і в драмі.
У 1896 році в Одесі, у Міському театрі (сьогодні — Одеський оперний), відзначали 25-річчя його сценічної кар’єри. Всі газети країни писали про ювілей. Його називали «батьком українського театру» — титул, який став частиною його імені.
Останні гастролі Марко Лукич провів теж в Одесі, у квітні 1910 року. Уже хворий, виходив на сцену просити вибачення у глядачів за те, що не може грати. А в потязі, дорогою з Одеси, серце митця зупинилося.
Одеса, де відбулася його перша професійна поява на сцені, стала й останнім театральним акордом його життя. Газети виходили з некрологами, вшануванням і скорботними словами. Україна прощалася з людиною, яка дала їй голос — на сцені, в репліці, в драмі.
Марко Кропивницький залишив після себе не лише п’єси і спогади. Він залишив театр. Такий, у якому ми впізнаємо себе.
Із ресурсу «А нам своє робить – ДовколаМонголії»
P. S. 14 липня 2016 року, Кіровоград офіційно став Кропивницьким. Його перейменували на честь фундатора українського професійного театру Марка Кропивницького.
Підготував Олександр Голяченко
