Під час чергового обміну полоненими між Україною та росією 12 червня на Батьківщину повернулися житель селища Нова Борова Юрій Микитенчук та житель Іршанська Олександр Залевський.
Юрій Микитенчук мужньо захищав Україну й потрапив у полон, перебував там 20 місяців і 24 дні, проте не зламався духом.
Він отримав повістку з РТЦК та СП 23 жовтня 2022 року. Пройшов медогляд, а потім військове навчання в Житомирі. Служив у 79-й десантно-штурмовій бригаді на Донецькому напрямку.
19 вересня 2023 року родина отримала повідомлення, що Юрій зник безвісти.
За інформацією дружини військовослужбовця Тетяни Микитенчук, вона одразу звернулася до всіх можливих установ — поліції, військкомату, Національного інформаційного бюро, Червоного Хреста, координаційного штабу. Дочка моніторила російські телеграм-канали, шукаючи там інформацію про тата. Вдалося знайти там фото, які підтвердили надію, що він живий.
Дружина вела щоденник обмінів. Занотовувала, скільки людей звільнили, шукала, чи є Юрій серед них. Зі слів звільнених військовополонених, Тетяна знала, в яких колоніях перебуває її чоловік: спочатку Горлівка, потім Торез, пізніше місто Бійськ Алтайського краю.
Родина не втрачала надії, а Юрій теж старався витримати все й повернутися додому.
Після дуже важких випробувань він, нарешті, в Україні й невдовзі зможе обняти рідних.
Це надзвичайно радісна та довгоочікувана новина, особливо для його родини. Удома на Героя чекають дружина з донькою та сином і батько.
Олександр Залевський пішов захищати Україну ще в січні 2015 року. Спочатку служив в АТО за контрактом. Після повномасштабного вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року він був мобілізований до війська. Служив головним сержантом, командиром стрілецького відділення на Покровському напрямку Донеччини.
Потрапив у полон 29 серпня 2024 року. Родина отримала повідомлення, що він вважається зниклим безвісти. Про те, що Олександр у російському полоні, рідні дізналися, натрапивши на відео в одному із російських телеграм- каналів.
Сестра Олександра Залевського Маргарита Фроєскул розповіла журналістам «Суспільне Житомир», що упродовж цих 10 місяців аж до кінця травня вони не знали, де саме він перебуває і що з ним: «Лише під час попереднього обміну «1000 на 1000» додому повернувся один із військових, який разом із нашим Сашком потрапив у російський полон, нам вдалося дізнатися, що він у Росії, у місті Оренбург», — сказала вона.
Родина з величезним нетерпінням чекала Олександра. Постійно всі стежили за будь-якою інформацією, багато разів зверталися до всіх можливих інстанцій, писали листи.
Удома на нього чекали кохана Оксана, матуся, брати і сестри.
Певний час звільнені військовополонені ще перебувають на реабілітації. Проте рідні дуже сподіваються їх побачити якнайшвидше.
Дуже радісно й обнадійливо для інших родин, хто чекає своїх, що багато військовополонених повертаються в Україну. Зичимо всім дочекатися своїх зниклих безвісти рідних військовослужбовців.
Щиро радіємо за звільнених із полону Захисників України, вітаємо їх. Дякуємо всім, хто наближає повернення кожного нашого воїна додому.
Підготувала
Надія Панченко
