Часто праця фотографів, на жаль, недооцінюється. Пересічним людям здається, що тут усе легко: натиснув кнопку – і маєш фото. Проте це не так. Щоб здобути рівень і авторитет професіонала, фотографу треба довго й наполегливо вчитися і працювати, любити свою справу мати природний хист, погляд художника. А ще треба вивчити можливості різних об’єктивів, способи налаштування камер та освоїти багато інших технічних моментів. Це непроста справа.
Нещодавно добре відомий на теренах колишнього Хорошівського району професійний фотограф Володимир Файдюк відзначив 50-річчя від початку своєї фахової діяльності. Про це з любов’ю і глибокою повагою написала вітальний пост у мережі «Фейсбук» його донька Тетяна Осідач: «… 50 років, як він присвятив життя фотографії. Наша сім’я вітає його з такою професійною датою. Мій тато завжди говорив і говорить: «Робота повинна приносити не лише гроші, а й задоволення». В його житті все так і склалося. Він насправді обожнює свою роботу і вкладає в неї не лише професіоналізм, а й душу.
У часи молодості моїх батьків, щоб стати фотографом, потрібно було вчитись на цю професію. А це було дуже непросто. Треба добре знати фізику, хімію. Мій тато ще й дуже вправно виконував завдання з креслення. Звичайно, треба бути творчим.
Моє дитинство пройшло в фотосесіях та відеозйомках. Талант від дідуся передався онуці Іринці…»
Донька привітала Володимира Михайловича із двома ювілеями: цьогоріч йому виповнилося 70, із них 50 – професійної діяльності.
Колектив редакції нашої газети вдячний Володимиру Михайловичу за співпрацю і підтримку. Із задоволенням хочемо хоча б коротко розповісти про нього нашим читачам.
Дружина пана Володимира Світлана Миколаївна розповіла, що 8 грудня 1975 року він розпочав свою роботу у Володарськ-Волинському фотоательє: «Усе життя він вчиться фотомистецтву. Рідко зустрічаються люди, які настільки люблять свою професію», – сказала вона.
Дуже цікаву історію із життя Володимира Михайловича розповіли нам його родичі. Ще з дитинства хлопець мріяв стати фотографом. Коли він навчався у восьмому класі Давидівської школи, то сам виростив кролів, які потім взимку повіз на базар у Нову Борову. Продав їх, а на виручені кошти поїхав одразу в Житомир та в центральному універмазі придбав фотоапарат і все, що потрібно для виготовлення світлин – фотопапір, хімічні засоби та все інше. Він ще тоді не знав, що саме потрібно для цієї справи. Попросив продавчиню, і вона допомогла. Наступного ж дня Володимир уже фотографував родичів у селі й до вечора були готові фото, які й досі зберігаються.
Потім на прохання односельців фотографував людей, в тому числі однокласників і вчителів, різні події. Уміння й майстерність юного фотографа щоразу зростали.
Володимир Файдюк отримав першу професію і працював на телефонній станції у райцентрі. Пізніше перейшов у фотоательє побуткомбінату. Тоді фотографи працювали в межах району. Виготовляли стенди, виставки, дошки пошани, робили фото на паспорти та інші документи, фотографували різні події, делегації. Володимир завжди працював старанно і весь час навчався. Закінчив Київський республіканський технологічний технікум. Отримав дуже хорошу освіту, бо серед викладачів були працівники кіностудії імені О. Довженка. А ще багато взяв із спілкування зі студентами-заочниками, які вже мали гарний досвід у сфері фотографії.
Окрім цього Володимир Михайлович усе життя вдосконалює майстерність через самонавчання: завжди передплачував фахові видання, постійно йшов у ногу з часом, освоював нові технології. Із появою Інтернету – успішно користується його можливостями, оволодів новими програмами.
Завдяки його роботі є фотографії, які вже сьогодні складають історичну цінність. Він майстерно робить і фотопортрети, і пейзажні та художні фото. Частину авторських робіт можна побачити на його сторінці в мережі Фейсбук. Але багато є таких, що чекають свого часу в особистих архівах.
Хочете переконатися у майстерності фотографа – завітайте до нього у фотоательє.
Володимир Файдюк активний у громадському житті. Один із його волонтерських проєктів, який втілювався за підтримки земляків Володимира Ткаченка та Олександра Савича – це стенд вшанування загиблих Героїв АТО в центрі Хорошева біля будівлі податкової служби.
У пана Володимира професія співпала із його захопленням. Проте він є багатогранною особистістю і має ще багато різних улюблених справ. Останніми роками його серце полонило садівництво. Він успішно вирощує і прищеплює садові дерева: яблука, груші сливи, персики та інші.
Від цього заняття теж має задоволення, особливо коли вирощене охоче споживають діти й онуки. У цій справі він теж досяг професійного рівня. Хай усе вдається!
Підготувала Надія Панченко
Фото з сімейного архіву родини Файдюків
та з особистої сторінки Володимира Файдюка в мережі “Фейсбук”
Цей матеріал став можливим завдяки проєкту «Голоси України», який є частиною програми SAFE, що реалізується Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) у партнерстві з ЛЖСІ в рамках Ініціативи Ганни Арендт та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Партнери програми не впливають на зміст публікацій редакції та не несуть за нього відповідальності
