Інформаційний супротив. 311+12

Останній рік взагалі майже не підіймав питання мови, але накипіло.

Живучи в Харкові була купа конфліктів, спроб цькування і подібної муті, коли я говорив українською в побуті (до 24.02)

(Реплік про бендер, майданутих, які наскакалі, сільську мову я чув достатньо)

А у 2014 році взагалі говорити нею було доволі небезпечно. І треба було завжди було тримати кулаки напоготові.

За два роки життя в західних регіонах країни, жодного разу не почув докору, що я східняк. Бо послуговувався тією ж мовою, що і у Харкові.

Знаю купу історій, коли студенти приїхавши до Харкова переходили на російську, зазнавши тиску і утисків.

Тільки серед моїх друзів і знайомих таких десятки.

Розкажіть мені про утиски бідних російськомовних.

Ті, хто зараз розповідає про поганих мешканців західних регіонів, самі до 24.02 ніколи не говорили українською у східних і ніколи з цим не зіштовхувалися.

Те, що зараз відбувається це лише ефект бумерангу.

П.С. Написав цей текст, бо вже набридло читати дописи про утиски російськомовних.Pozdniakov Vadym

Підготував Олександр Голяченко

Прокрутка до верху