Ще навчаючись у школі, наш земляк, ветеран війни, учасник АТО Віталій Лисак мріяв про армію, серйозно готувався до служби, бо хотів потрапити у президентський полк. У 2013 році мрія Віталія збулась. Його призвали в окремий полк Президента України.

  • Служба в армії дуже вплинула на мене. Там я познайомився з багатьма цікавими людьми. Власне, там навчився військовій етиці, дисципліні, взагалі світогляд мій змінився… У зв’язку з подіями у 2014 році нікого із хлопців не демобілізували. Стан невизначеності важко переносити, тому вирішив, що піду на контрактну службу в АТО.

Кілька місяців проходив навчання у 95-тій Житомирській окремій десантно-штурмовій бригаді, а далі був направлений на службу в м. Горлівка, – розповідає Віталій.

Мама, Лідія Василівна, з болем і трепетом згадує ті роки, поки чекала сина. Вона розповідає, що у Віталія практично немає вільного місця у військовому квитку: стільки професій змінив, доки служив. Володіє різними видами зброї. Нагороджений грамотами та подяками.

Про роки служби Віталій розповідає неохоче. Має бойове травмування руки. Ворожий снаряд розірвався поряд, і його відкинуло вибуховою хвилею. Проте після місяця лікування вирішив повернувся на фронт. А вже у 2017 році разом із побратимами звільнився в запас. Зараз перебуває у резерві. Часто згадує він свого, на жаль, загиблого на передовій, земляка та друга Максима Перепелицю.

Та не лише військова справа захоплює нашого героя. Ще зі школи Віталій цікавився астрономією. Має телескоп та мікроскоп, тобто, пізнає макро- і мікро- світи. Щоденно вечорами любить споглядати небо. Знає розташування усіх планет, зірок, галактик, з цікавістю спостерігає за різними природніми явищами, а також вивчає все про позаземні цивілізації.

Тато Віталія, Сергій Сергійович, талановитий майстер. Виготовляє вироби з дерева. У Рижанській церкві він колись робив іконостас. От і успадкував син від батька здібності та вміння. «Робота має бути в задоволення» – стверджує Віталій. Він працює не лише з деревом, любить майструвати предмети вжитку, різноманітні елементи декору. Вивчає властивості багатьох будматеріалів та можливості їх застосування. І не лише теорію, а все перевіряє власноруч. Працює і з глиною, і з гранітом, освоює інші природні та сучасні матеріали. Окрім цього, захоплюється фотографією. Шукає щось цікаве в природі та намагається зафіксувати. Робить творчі фотопортрети.

Віталій вправно використовує простий олівець. Малює як ескізи до майбутніх виробів (хоча вони теж є повноцінними роботами), так і абстрактні композиції чи окремі фігури, а також різні малюнки, шрифти, тобто пробує себе в різних графічних жанрах.

Наш талановитий земляк ще й грає на гітарі, щоправда, ніде цьому не вчився, а всю музичну й іншу науку опановує самотужки. Стосовно власного фізичного розвитку, то поставив собі за мету сісти на шпагат, і нині він продуктивно над цим працює.

Зараз Віталій навчається у Житомирському коледжі № 15, освоює професію зварювальника. Працює на будівництві, де вправно використовує свої знання та навички.

Хоча цей молодий чоловік – надзвичайно скромна людина і зовсім не любить про себе розповідати, проте ми впевнені, що такі люди варті похвали та шани. Насамперед висловлюємо Віталію нашу повагу і вдячність за його ратний подвиг, за те, що ризикуючи власним життям і здоров’ям, захищав мирний сон кожного зі своїх краян.

Зичимо дорогому земляку щоб усі його задуми та мрії збувалися, щоб він повністю реалізував усі свої таланти у мирному житті на радість собі й на користь Батьківщині!

Любов Дем’янчук