Журналісти у своїй роботі послуговуються аудіо- та відеозаписами для того, щоб передати аудиторії достовірну інформацію, точно процитувати героїв матеріалів. І, здавалося б, ще зовсім недавно аудіозаписи слугували неабияким доказом не тільки того, що сказала та чи інша особа журналісту, а й розглядалися у суді.
Більш старші люди легко згадають «касетний скандал» (2000 р.): чинного на той момент Президента України Леоніда Кучму звинувачували у причетності до зникнення журналіста Георгія Гонгадзе. Аудіозапис таємно зробив майор управління державної охорони Микола Мельниченко, а оприлюднив його зміст лідер СПУ Олександр Мороз. Проте достовірність цих записів досі повністю ані підтверджена, ані спростована.
Відеозаписи теж донедавна викликали найбільшу довіру: чому ж вірити, як не телебаченню? Але й тут довіра похитнулася, коли у наше життя прийшли різного роду фейки (вигадані повідомлення, штучно зроблені світлини та відео). У цьому матеріалі розглянемо приклади маніпуляцій із відео.
Експерт не завжди «експерт»/очевидець. Пригадаймо історію «про распятого мальчика» – сюжет, який вийшов на Першому каналі Росії у липні 2014 р. Там говорить лише одна (!) жінка зі Слов’янська, яку журналістка називає біженкою «від укронацистів». Жодного відеоряду, який би демонстрував жорстокість ЗСУ, де солдати розіп’яли на хресті хлопчика на очах у матері та інших жінок і дітей, «головний канал країни» не наводить. Глядач чує лише розповідь, яка пересипана емоціями, епітетами, які «чіпляють» і викликають сльози по відношенню до дитини та ненависть по відношенню до «нацистів». Це класичний приклад фейку, в якому певну особу задіяли з конкретною метою і яка промовляє спеціально підготовлений текст із пропагандистськими штампами.
Критично налаштований глядач поставив би одразу багато запитань: якщо подія така вражаюча, чому інші медіа не показали сюжет чи не написали про це? Чому в мережі немає аматорських відеозаписів «злочину ЗСУ»? Адже всі мають смартфони, і хтось би точно міг зафільмувати «знущання над дитиною».
Також роспропаганда від початку гібридної війни з Україною використовує не тільки «підставних» героїв і героїнь, а й експертів. Навіть «міжнародних». Наприклад, у 2015 р. телеканал Russia Today використав у своїх новинах американського продавця автостраховок Еріка Драйцера. Пропагандисти замінили тло позаду чоловіка, наклали російський переклад на англійську мову спікера та додали відповідні титри: так перед глядачами з’явився «експерт з геополітики», який «виголосив» потрібні тези.
Постановочні відео. Українські політики та журналісти також встигли відзначитися в інформаційному полі як маніпулятори та брехуни.
Нацрада з питань телебачення та радіо довела у суді, що телеканал NewsOne 26 вересня 2017 року транслював у своєму ефірі фейковий сюжет про засідання Комітету з фінансових питань Конгресу США щодо корупції у Нацбанку України. Учасником цього фейкового сюжету на телеканалі був Сергій Тарута, який потім написав у Facebook, що виступав з промовою на Комітеті з фінансових питань Конгресу США.
Але американське видання The Weekly Standard оприлюднило матеріал, в якому йшлося, що насправді цей захід лише відбувався у приміщенні Конгресу США і не мав жодного стосунку до засідань комітету з фінансових питань Конгресу США. На «засіданні» не був присутнім жоден тодішній конгресмен, а приміщення, в якому воно відбувалося, було напівпідвальним. Участь взяли колишній конгресмен, нині зареєстрований як лобіст, Конні Мак IV, а також колишній голова ЦРУ Джеймс Вулсі (вважайте, «підставні експерти» – авт). Про цей захід повідомили й інші американські ЗМІ, вказуючи, що «фейкові слухання» транслював український телеканал NewsOne, видаючи їх як офіційні слухання спеціального комітету в Конгресі США.
Штучний інтелект на службі у… маніпуляторів. Телеканал «Наш» у березні 2019 р. показав у прямому ефірі ток-шоу: ведучий, глядачі у залі і… гість шоу – Микола Азаров. Так, той самий експрем’єр-міністр, який у розшуку Інтерполу з 2015 року! Сидить перед журналістом, відповідає на запитання. «Як таке можливо на українському телеканалі?!» – запитаєте ви. Ні, це не супутковий відеоміст із Москвою. Це робота штучного інтелекту. Наступного дня після ефіру телеканал поширив пресреліз, у якому пояснив, що це був такий…експеримент. Голос та відеообраз Азарова створений штучно. Навіть не відомо, чи знав сам прем’єр-утікач про те, що «брав участь» у такому ток-шоу.
Усе частіше у світі застосовуються так звані deep fakes (діпфейки, тобто глибокі фальшивки). Це фейкові відеоролики, на яких до тіла однієї людини «причепили» обличчя іншої, і зробили це таким чином, що відрізнити підробку майже неможливо. Для глибоких фальшивок використовують спеціальні комп’ютерні алгоритми, нейронні мережі, штучний інтелект та акторів.
Дуже складно пересічному глядачеві відрізнити таке відео від справжнього. Проте, за деякими ознаками спостережливий споживач інформації зможе ідентифікувати. У таких відео штучно створений «гість студії» не кліпає очима, міміка не передає природні емоції тощо.
Ще зовсім недавно здавалося, що ці «дива техніки» існують десь, на далекому Заході, і не мають до нас жодного стосунку. Але ось свіжий випадок розмови мерів Берліна та Мадрида з фейковим Кличком, доводить, що ось воно, все поряд.
Історія така. Як повідомило видання «Лівий берег», декілька європейських столиць, отримали з фальшивої поштової скриньки запити на спілкування з ним через платформу ZOOM. Мери Берліна та Мадрида погодилися на розмову. Використовуючи технологію DeepFake, хакери застосували зовнішність Кличка для переговорів. Пані мер Берліна Франциска Ґіффай 15 хвилин говорила відеоконфренцією з людиною, яка видавала себе за мера Києва Віталія Кличка.
Очільниця міста запідозрила, що це не Кличко, після того, як її співрозмовник перейшов до теми соціальних виплат і попросив вжити заходів, щоб повернути з Німеччини чоловіків в Україну, аби вони пішли на війну. Про це повідомила Deutsche Welle («Німецька хвиля») з посиланням на заяву канцелярії мера Берліна. Псевдо-Кличко також попросився говорити російською мовою з перекладачем, заявивши, що навколо нього нібито були працівники, які не знають німецької. Але ж сам Кличко добре володіє німецькою мовою.
Ось у такі складні гібридні часи нам із вами довелося жити. Технології розвиваються стрімко, тож і ми з вами маємо тримати руку на пульсі, аби не потрапити на гачок маніпуляторів. Пам’ятаємо про головне: критично споживаємо інформацію з різних медіа (джерел), аналізуємо, співставляємо те, що ми чуємо, бачимо і читаємо, не лінуємося перевіряти факти на офіційних ресурсах, ділимося з іншими тільки перевіреною інформацією.
Публікація підготовлена в рамках проєкту «Разом Краще» ГО «Інститут Креативних Інновацій» та Асоціації професійних журналістів та рекламістів Житомирщини в рамках програми Чорноморського фонду регіонального співробітництва за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю автора та ГО і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
Тетяна Строй,
експертка Інституту демократії імені Пилипа Орлика
