У Давидівці Хорошівської територіальної громади 29 березня усі були у скорботі. Тут провели в останню дорогу односельця, Героя-Захисника Будника Петра Олександровича.
Народився Петро Олександрович 9 липня 1978 року. Був другою дитиною у своїх батьків – Олександра Анатолійовича та Валентини Олександрівни. Зростав у сім’ї разом із старшим братом Миколою та молодшою сестрою Вірою.
Росли діти, батьки їх привчали до праці на землі, в домашньому господарстві, виховували в турботі, вчили поважати людей, любити рідний край. Дитинство Петра у Давидівці було сповнене простих радостей: риболовля, збір грибів, купання в річці з друзями.
Петро закінчив Давидівську неповну середню школу. Повну загальну середню освіту він здобув у Грушківській школі. Пізніше отримав професію зварювальника в Житомирському ПТУ №4. Служив строкову службу в Збройних силах України у Волинській області в прикордонних військах.
Проживав із батьками, працював, допомагав рідним. Родичі та односельці згадують про нього як про добру привітну людину, завжди усміхнену й готову прийти кожному на допомогу.
Із першого дня, коли росія здійснила повномасштабне вторгнення, Петро Олександрович одним із перших пішов на захист нашої Батьківщини. Він говорив: «А хто піде захищати наших батьків, наших дітей, якщо не ми?»
І 25 лютого 2022 року Петро Будник був призваний до Збройних сил України. Разом із побратимами із 28 лютого захищав Київщину (звільняв Житомирську трасу, Макарів) у складі 95-ї бригади. Потім його підрозділ був на Черкащині. Вони охороняли водосховище від можливих ворожих збройних атак. Повернулися на ротацію на Житомирщину, і Петро Будник став бійцем новоствореної 46-ї бригади. Вони передислокувалися під Херсон, де визволяли південь України від російських окупантів. Після визволення Херсона брали участь у тяжких боях під Бахмутом і Соледаром.
За період перебування на фронті наш захисник, солдат Петро Будник отримав три контузії та дві травми.
Остання травма хребта, яку отримав Петро Олександрович під Соледаром, надзвичайно підкосила його здоров’я. Після цієї травми і контузії він лікувався у шпиталях Дніпра, Рівного. Коли йому трохи стало краще та він уже зміг самостійно пересуватися, то пізніше проходив реабілітацію і мав надію повернутися до своїх побратимів, щоб надалі гнати з України російських окупантів.
Але тяжкі контузії і травми далися взнаки. Петро Олександрович із рідного дому у дуже складному стані з високою температурою був доставлений бригадою екстреної медичної допомоги у відділення інтенсивної терапії Хорошівської лікарні. Медичні працівники доклали усіх зусиль, аби врятувати життя Героя. Проте, на жаль, їм цього не вдалося. 27 березня 2023 року внаслідок ускладнень після контузій і травм, отриманих на полі бою, серце Воїна-Захисника зупинилося. Ми усі втратили ще одного вірного сина Батьківщини, ще одне обірване життя дорогого сина, брата, земляка.
29 березня під час похорон зібралися до рідного дому Героя в Давидівці багато родичів, друзів, земляків, представників місцевої влади, військових, прибули побратими із 46-ї бригади.
Відспівував померлого внаслідок бойових травм і контузій Героя-Захисника Петра Будника місцевий священник отець Микола, настоятель Давидівського храму святої Параскеви П’ятниці.
Земляки і всі учасники траурної процесії віддавали йому честь, стоячи на колінах, схиливши голови, усі у скорботі проводжали Героя до місця останнього спочинку – на Давидівське кладовище.
З прощальним словом на кладовищі виступила староста Давидівського округу Галина Перчук. Вона висловила глибокий жаль із приводу смерті Героя-Захисника, щирі співчуття родині загиблого. Зокрема вона сказала:
«Герої не вмирають, вони залишаються жити у наших серцях, у нашій пам’яті. Ми вічно будемо пам’ятати Героя Петра Олександровича Будника і будемо схиляти голови на його могилі в знак подяки за те, що він зробив для кожного із нас, для нашої неньки України. Слава Героям, Герої не вмирають!»
Пам’ятаймо, якою великою і тяжкою ціною ми здобуваємо Перемогу! Ворог понесе заслужену кару за всі наші втрати і сльози! Вічна слава Героям!
Підготувала Надія Панченко
Використано фото Михайла Євменчука
