Іршанська територіальна громада 27 травня попрощалася зі своїм жителем, загиблим воїном Збройних сил України Володимиром Кононученком.
У селищі його знали, поважали як людину, що завжди мала власну думку і вміла її відстояти. Володимир був гарним товаришем, другом, був добрим працівником на підприємстві. Біда, що ми кажемо «був»!
Народився Володимир Миколайович Кононученко 24 липня 1985 року. Навчався у місцевій школі. Відвідував танцювальний гурток. Після закінчення школи пішов працювати. Був машиністом крокуючого екскаватора на підприємствах ТОВ «Валки-Ільменіт» та ТОВ «Межиріченський ГЗК». Мав власну сім’ю – кохану дружину Лізу і двох синочків – Нікіту, який уже закінчує другий клас, і дворічного Назарчика. Був дуже гарним турботливим батьком. Виховував синів самостійними, відповідальними, заохочував їхню допитливість. Часто рибалив разом із старшим – Нікітою.
Коли збиралися друзі, куми на природі, то Володимир із задоволенням і знанням справи готував шашлики, лаваші, варив рибальську юшку, і всі охоче нею смакували. А вдома діти часто ласували татовими млинчиками…
Проте коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Володимир, як свідомий українець і переконаний патріот держави, сам багато разів ходив у військкомат, хотів бути в лавах захисників. І його призвали 9 березня 2023 року. Служив старшим стрільцем-оператором у 1 механізованому взводі 3 механізованого батальйону однієї з військових частин ЗСУ.
Загинув Володимир Кононученко 15 травня 2023 року, відстоюючи волю і незалежність України в небезпечних штурмових діях з боку противника у районі населеного пункту Григорівка Бахмутського району Донецької області.
На церемонії прощання біля палацу культури «Титан» було багато людей – родина, жителі Іршанської громади, побратими, колеги, друзі. Селищний голова Сергій Сахненко звернувся до присутніх зі словами скорботи з приводу загибелі молодого чоловіка, воїна, Героя та співчуття родині, співчуття і вдячності батькам за виховання сина. Зокрема він сказав: «Біль втрати та скорботи розриває наші душі, але ми прийшли подякувати нашому Герою-захиснику Кононученку Володимиру Миколайовичу, який ціною власного життя дає можливість нам усім жити. Він поповнив ряди небесних захисників та став довічним Воїном світла і добра. Дякуємо тобі, наш земляче, дякуємо всім захисникам і захисницям, дякуємо Збройним силам України. Герої не вмирають! Слава Україні!»
До прощальної промови долучилась також Аліна Пилипчук, друг сім’ї загиблого солдата. Вона сказала: «Навіть на хвилину не прийшло в голову, що тебе вже може не бути, ти був із тих людей, з якими ніколи нічого поганого не траплялося, у тебе завжи була просто шалена чуйка на все. Але, на жаль, цього разу вона підвела. Ти був дуже прямолінійним, дуже веселим, життєрадісним. Із березня минулого року ти не міг знайти собі місця. Ти вважав, що можеш щось зробити важливе. Війна забирає найкращих. Ми будемо тебе пам’ятати».
Відспівували загиблого Героя в Іршанській церкві Святої Покрови. Жителі громади вшановували Героя живим коридором на колінах. Несли оберемки квітів. Усі оплакували тяжку втрату.
Поховання відбулося на місцевому кладовищі в селищі Іршанську з усіма громадянськими і військовими почестями.
Слава Героям! Герої не вмирають!
Підготувала Анастасія Шуйська, смт Іршанськ
