У середу, 7 вересня, Новоборівська громада знову в жалобі прощалася зі своїм загиблим на фронті земляком, Воїном Світла Андрієм Ярошем.
Жителі громади, родичі, побратими, друзі на колінах із тяжким болем у серцях проводжали дорогого захисника в останню путь. Домовина Героя була покрита Прапором України. Люди несли оберемки квітів. У центрі Нової Борової біля селищної ради на траурному мітингу виступив із промовою селищний голова Григорій Рудюк. Він сказав, що подвиг Героя Андрія Яроша ніколи не зітреться з пам’яті земляків, і його ім’я навічно буде викарбуване на скрижалях визвольної боротьби України за свободу і незалежність від російських загарбників.
Потім похоронна церемонія продовжилася біля будинку, де проживав загиблий захисник.
Відспівували Героя в Новоборівському Свято-Андріївському храмі. Благочинний району, настоятель храму священник о. Петро у своїй промові сказав, що душа Героя буде упокоєна в Царстві Небесному, де спочивають праведники, бо він віддав своє життя за те, щоб жили ми.
Андрій Володимирович Ярош народився 24 березня 1987 року. Був молодшим серед трьох синів у родині. Закінчив 9 класів Новоборівської середньої школи №2.
Колишня вчителька, керівниця класу, де навчався Андрій, Тамара Іларіонівна Шаповалова розповідає про Андрія як добру дитину, спокійного, врівноваженого учня, який гарно товаришував з однокласниками, завжди відгукувався на всі звернення і прохання. Він залюбки виконував завдання, особливо якщо це була якась фізична робота. Коли клас ішов у похід, то Андрій ніс усі дівчачі сумки й рюкзаки. Після закінчення школи часто навідувався і приносив вчительці квіти. Він залишив у серцях своїх наставників і наставниць теплу, світлу пам’ять.
У школі він був гарним спортсменом, особливо любив футбол. Разом зі своєю командою брав участь у змаганнях різних рівнів.
Пізніше Андрій навчався в Житомирському професійно-технічному училищі №1, здобув професію будівельника. Працював на будівництві в різних організаціях і в приватних фірмах як в Україні, так і за її межами.
Під час призову на строкову службу проходив навчання у військовому навчальному центрі «Десна» в Чернігівській області, отримав навички справжнього бійця. Армійську службу ніс добросовісно.
Після армії знову працював, створив сім’ю. Має донечку Аліну, якій у липні виповнилося вже 12 років.
Із початком повномасштабного вторгнення російських військ на територію України Андрія призвали 24 лютого повісткою другого відділу Житомирського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (колишній Хорошівський військкомат).
Служив у піхоті. Був кулеметником-навідником аеромобільної роти аеромобільного батальйону однієї з військових частин ЗСУ. Разом зі своїм підрозділом воював у найгарячіших точках війни: спочатку захищав підступи до Києва, потім був на інших вогневих рубежах цієї тяжкої і кровопролитної війни.
Загинув Герой Андрій Ярош під час виконання бойового завдання 2 вересня на Херсонщині поблизу населеного пункту Сухий Ставок Бериславського району.
Родичі і друзі згадують його як дружелюбного, компанійського хлопця, який легко знаходив спільну мову з будь-ким, умів підбадьорити, підтримати. Він любив життя, любив людей, проте назавжди залишився 35-річним…
Старший брат Андрія Павло теж служить у ЗСУ, захищає волю і Незалежність України на фронтах визвольної війни. Зичимо йому міцного здоров’я і обов’язково повернутися додому живим.
Просимо усіх людей помолитися за упокій душі загиблого за Україну Героя Андрія, а також за усіх загиблих захисників. І хай пам’ять про них буде вічною! А кожен із нас має назавжди запам’ятати і передати наступним поколінням, якою ціною виборювалася свобода і право на життя українського народу і держави Україна.
Слава Україні! Героям слава!
Герої не вмирають!
Підготувала Надія Панченко
