***
Цікаво спостерігати, як працює людська увага.
Коли попередній Папа говорив щось незручне чи неоднозначне — стрічки вибухали.
Обурення, осуд, гучні дискусії — від католиків і православних, від тих, хто щонеділі в храмі, і від тих, хто приходить лише на Різдво чи Пасху.
Усі ставали богословами, дипломатами й аналітиками водночас.
А сьогодні — новий Папа, Лев XIV, говорить ясно і безкомпромісно:
“З моєї точки зору, це справжнє імперіалістичне вторгнення, де росія хоче завоювати територію з міркувань сили й власної переваги через її стратегічне розташування, а також через велику цінність того, що Україна має для росії — в культурному, історичному і промисловому плані…”
Це не “загальний мир”, не “дві сторони”, не “спроба зрозуміти агресора”.
Це — чітка позиція. Правда. Захист гідності й життя. Те, чого ми чекали. Те, що вимагає сміливості.
І от що справді цікаво:
Скільки людей сьогодні поширять ці слова?
Скільки обговорять їх із таким самим запалом, як критикували раніше?
Скільки знайдеться тих, хто не мовчатиме, коли сказано правильно, влучно і по-Божому?
Бо правда — це не лише привід для осуду.
Це також нагода підтримати. Свідомо. Вголос. І без сорому
Mykhailo Pankiv
Підготував Олександр Голяченко
