Я все життя розмовляв російською – і в сімʼї, і з друзями, і на вулиці. Це різко змінилося у 2022 році…
З початком повномасштабного вторгнення я свідомо прийняв рішення, що у публічному просторі буду спілкуватися лише українською. Деякі мої знайомі продовжують використовувати російську для спілкування у соцмережах. Це їх вибір, і я їх за це не засуджую. Я не вважаю, що російська мова в чомусь винна. Винна не мова, а кремлівська банда, яка розвʼязала кровопролитну війну на нашій землі. Але ця банда, окрім іншого, використовує мову у якості зброї. Тому що війна йде не лише на полях битви, а й на культурному фронті.
Я вирішив комунікувати українською, тому що мова є вагомою частиною нашої культури. А тепер це ще й певний індикатор, який визначає позицію стосовно власної держави. Також я хочу, щоб моє рішення служило прикладом для багатьох одеситів і не тільки. Одеса стає україномовною просто на очах. Одеситам це дається непросто, як і іншим російськомовним українцям. Інколи невпевнено, інколи на суржику, але одесити розмовляють українською все частіше.
Особисто для мене цей перехід теж був і є дуже складним. Мені вже не 20 років і навіть не 40. У моєму віці ментальні зміни – це досить непростий процес. Я займався з викладачем, багато читав і читаю українською, спілкуюся нею у побуті. Звісно, моя українська ще далека від ідеалу, але я намагаюся покращувати її кожен день.
Тепер, як ніколи раніше, ми маємо обʼєднатися – в тому числі й на рівні мови. Сподіваюся, що вже скоро всі ми зрозуміємо, що спілкування українською один з одним – це не подвиг, а норма. І тоді ми, залишивши у минулому мовні суперечки, зможемо зосередитися на інших важливих речах. Сфокусуємось на тому, що нас по-справжньому об’єднує і робить сильними та ефективними – як на полі битви, так і у мирних справах.
Підготував Олександр Голяченко
