Інформаційний супротив. 111

Із радянського кінематографу ми пам’ятаємо ефектні другорядні ролі Лії Ахеджакової. А ось зараз у реальному житті ми бачимо істинну громадянку рф, яка грає головну роль у підтримці України у російсько-українській війні.

Про підтримку Лії Ахеджакової висловилася українська актриса Римма Зюбіна. Вона запропонувала дати Лії Ахеджаковій українське громадянство у знак поваги та вдячності. «Лія Ахеджакова тепер більше українка, ніж артисти родом із України, які підтримують російську агресію», – сказала Зюбіна.

Лія Ахеджакова – одна з тих діячів культури, яка не боїться відкрито протистояти Кремлю. Зірка радянського кіно ще з 2014 року критикувала політику володимира путіна та висловлювалася на підтримку України. Тепер Ахеджакова виступає проти російської агресії.

Римма Зюбіна в інтерв’ю програмі «Зірковий шлях» назвала Лію Ахеджакову гідним кандидатом на здобуття українського паспорта.

Чому б не дати громадянство України Лії Ахеджаковій, яка усі ці роки говорить, говорить, і не приховує, і не боїться? Якщо брати такі приклади, вони більше українці, ніж навідник – музикант камерного оркестру. Його заарештували, але я б ніколи в житті, проходячи повз на вулиці, не подумала, що це така людина. Тепер на сцені стоятимеш і думатимеш: «А хто навідник? Хто стукач?!»

P.S. Радянська і російська акторка театру і кіно Лія Меджидівна Ахеджакова народилась 9 липня 1938 р. у місті Дніпропетровську.

Вона є Заслуженою артисткою РРФСР (1970 р.), Народною артисткою росії (1994 р.) та дворазовою володаркою національної премії «Ніка» за найкращі жіночі ролі другого плану.

У кіно акторка дебютувала 1973 року, виконавши роль Аллочки в фільмі Михайла Богина «Шукаю людину». Стрічка була відзначена призами міжнародних кінофестивалів у Варні та Локарно. Загалом Ахеджакова знялася більш ніж в дев’яноста кінострічках, співпрацювала з багатьма відомими режиссерами. Найяскравіше її талант виявився в комедіях «Іронія долі» (1975), «Службовий роман» (1977), «Гараж» (1979), «Про бідного гусара замовте слово» (1980), «Небеса обітовані» (1991), «Старі шкапи» (2000), «Андерсен. Життя без любові» (2006).

Олександр Голяченко

Прокрутка до верху