«Трофейна зброя в сучасній воєнній історії ніколи не відігравала такої ролі, як у нинішній російсько-українській війні. І справа не лише в тому, що російська армія та наша озброєні за однаковими стандартами, але й в «героїчності», з якою окупанти тікають від ЗСУ, полишаючи за собою купу техніки й боєкомплектів. Розбираємося, як саме щедрий російський лендліз допомагає нам перемагати.
Ще раз нагадаю: російська армія і наша озброєні за однаковими стандартами. Це приблизно радянська армія кінця 1980-х з не надто частими зразками вітчизняного виробництва. Тому будь-які трофейні боєприпаси, обладнання і зброя практично відразу можливо використовувати проти колишнього хазяїна. У 2014–2021 роках цією особливістю щосили користувалася росія, яка, поставляючи зброю і боєприпаси зі складів своїм посіпакам на окупованій території Луганської і Донецької областей, офіційно заявляла, що все це «захоплено повстанцями на складах української армії». Звісно, коли з’являлися фото й відео зразків, які ніколи не перебували на озброєнні ЗСУ, вся ця легенда летіла шкереберть, але коли це росіян зупиняло?
З початком широкомасштабного вторгнення 24 лютого 2022-го питання трофеїв перейшло на інший рівень. Під час весняного маршу на Київ російська армія втратила просто величезну кількість техніки.
Для того, щоб зберегти темп наступу, був наказ кидати несправну техніку. І це з військового погляду було правильно, бо російське командування тоді було впевнено, що ці території – Чернігівська, Сумська й Київська області – будуть невдовзі під їхнім контролем. Відповідно, всю цю техніку буде можливо спокійно відремонтувати».
© Михайло ЖИРОХОВ, військовий експерт для Gazeta.ua Підготував Олександр Голяченко
