Інформаційний супротив. 375-й день

Сьогодні в «Інформаційному супротиву» мова йтиме про Дітріха Бонхеффера (4 лютого 1906Бреслау, королівство ПруссіяНімецька імперія – 9 квітня 1945ФлоссенбюргБаваріяНацистська Німеччина) — німецького лютеранського пастора, теолога, учасника антинациської змови і одного з творців Сповідальної церкви.

Від 1938 р. був пов’язаний з учасниками антинацистської змови — співробітниками абверу, найбільш активним з яких був Ганс Остер. У 1939 р. відвідав Лондон, а потім Нью-Йорк, де йому було запропоновано зайнятися викладацькою діяльністю. Однак, незважаючи на початок Другої світової війни, відхилив цю пропозицію і повернувся на батьківщину.

Так мотивував свою позицію: Я повинен пережити цей складний період нашої національної історії разом з християнами в Німеччині. У мене не буде права брати участь у відродженні християнського життя після війни, якщо я не розділю з моїм народом випробування цього часу.

9 квітня 1945 р. страчений через повішення в концтаборі Флоссенбюрг (Баварія). Разом з ним загинули адмірал Канаріс і генерал Остер, а також деякі інші учасники змови. Напередодні страти Бонгеффер сказав: «Це кінець, але для мене — початок життя».

У своїй праці «Спротив і покора. Листи і нотатки з-за ґрат» Дітріх Бонхеффер написав про дурість та дурнів, що є актуальною і сьогодні.  

***

«Дурість — ще небезпечніший ворог добра, ніж злість. Проти зла можна протестувати, його можна викрити, у крайньому випадку його можна припинити за допомогою сили; зло завжди несе в собі зародок саморозкладання, залишаючи після себе в людині принаймні неприємний осад.

Проти дурості ми беззахисні. Тут нічого не добитися ні протестами, ні силою; аргументи не допомагають; фактам, що суперечать власному судженню, просто не вірять — у подібних випадках дурень навіть перетворюється на критика, а якщо факти незаперечні, їх просто відкидають як випадковість, що нічого не означає.

При цьому дурень, на відміну від лиходія, цілком задоволений собою; і навіть стає небезпечним, якщо в роздратуванні, якому легко піддається, він переходить у напад. Тут причина того, що до дурня підходиш із більшою обережністю, ніж до злої людини. І в жодному разі не можна намагатися переконати дурня розумними доводами, це безнадійно та небезпечно…»

📷Фото: Andrii Avram та вільного інтернету.

Освіторія

Прокрутити вгору