Якось мене запросив на чай намісник Лаври, тільки виявилось, що замість чаю нам подавали горілку.
Широкі вікна кімнати, де ми сиділи, виходили на Дніпро. Круті схили були вкриті буйним цвітінням акацій. Кожний виголошений митрополитом тост його піддячі супроводжували прекрасним гармонійним співом. Все було дуже зворушливим, але після чергової чарки мені довелося відвідати митрополичу вбиральню. Побачене приголомшило: полиця за полицею перед моїми очами вишикувались ряди із засобами для догляду за бородою, фарбами для волосся та іншою різною косметикою.
Мені на мить здалося, що я потрапив до лабораторії чаклуна. Всі наклейки були англійською або німецькою мовами. Тепер ставало зрозумілим, звідки в нього була така напрочуд густа, блискучо-чорна борода, хоча не думаю, що в нього тоді вже був мерседес.
Тому я не здивувався, дізнавшись, що українці, які боряться за свою свободу та незалежність, вигнали його з Лаври.
… Було радісно спостерігати, як Україна росла та розвивалась протягом останніх 30 років, попри одночасний смуток, пов’язаний з її нескінченними проблемами через корупцію та олігархів.
Минуло багато років, доки я усвідомив, що багато з того, що я побачив в Україні, зрозумів неправильно – почасти через те, що ніколи не вчив української, почасти через те, що приймав бажане за дійсне і був наївним.
Тепер я бачу, що багато речей виявились не такими, як на перший погляд, і я часто бував ошуканим. Не покидає мене й підозра, що борода намісника Лаври сивіла й кошлатіла ще тоді, коли я його зустрів, просто він це вміло маскував.
Генрі Марша – нейрохірург, письменник
Українська правда
Підготував О.Голяченко
