З самого моменту переходу мого з УПЦ в ПЦУ – багато з моїх друзів, котрі залишилися в УПЦ, почали й продовжують називати мене Іудою.
Це, звичайно, їхня справа, але ж дивні в людей уявлення про Іуду…
Якщо Іуда це той хто зрадив своє церковне керівництво, – то всі апостоли також Іуди.
Вони відмовилися від тієї церковної організації, в якій виросли та виховувалися. Яка (організація) мала святе Письмо, але трактувала його по своєму.
Я також зрадив своє церковне керівництво, ( котре перед тим зрадило мене своєю впертою вірністю москві, тим що обманювало нас всіх в багато чому) котре величає себе канонічною церквою порушуючи 100500 канонів навіть на самому високому рівні, має святе Письмо, але всупереч йому, і навіть в супереч канонам, якими прикривається, вчить що розчерком пера можна зняти сан, чи забрати благодать, яка від Бога…
На відміну від Іуди, я Христа не зраджував, і не збирався. Для мене Він не зводиться до якоїсь однієї церковної структури.
Нас в УПЦ вчили багато чому правильному. Але не вчили бути людиною.
Справді, ми з легкістю анафематствували цілу християнську спільноту (УПЦ КП, ПЦУ, Константинопольський патріархат) тільки за зраду москві, за порушення одного людського правила (канону), але нізащо в УПЦ не хочуть ні анафематствувати, ні, хоча б розірвати відносини, чи вийти зі складу РПЦ за порушення заповіді Божої, за благословення на вбивство нас та наших рідних…
Де тут людяність?
Одне фарисейство…
Дмитро Гнилосир
Підготував О. Голяченко
