Сусід Ігор знайшов гільзу. Міняв паркан і викопав ось таку знахідку. Датується 1902 року. Тобто їй більше 120 років. На фланці вигравійовані літери C та R. Чи G та R?
Очевидно її могли використати в Першу світову війну. Могли й в Другу Світову. Адже бойові дії проходили тут – в Хирові. А от знайдена була під час Великої російсько-української війни, яка має всі шанси стати Третьою світовою.
Пам’ятаю, що в дитинстві ми теж відкопували гільзи. Разом з двоюрідним братом Сашком ходили до залізничного мосту, що неподалік нашого селища Нова Борова. Разом з іншими “копачами” знаходили кулі, гільзи, патронташи, залізні елементи зброї, каски. Всяке-різне. Батьки потім під дитячими ліжками знаходили недитячі арсенали.
Нині Сашко розвідник. Воював в АТО, тепер в повномасштабці. В не дитячій “войнушці”, коли район на район, СМУ на Шанхай (райончики в Новій Боровій). Та й тоді були травми і поранення. Стріляли з рогаток і самострілів дробом, а це неприємно і болячи. Битва між районами зазвичай відбувалася в парку біля музичної школи. Мене брав з собою також Сашко. Було весело і екстремально. Реальі пригоди! Після битви розходилися “зализувати рани” по районах.
Тепер справжня війна. Саня ризикує по-справжньому. Може прилетіти не дробова кулька з-за дерева біля “музикалки”, а справжня.
І яка щаслива була його мама Марія Ревуцька, коли його відпустили на декілька днів додому. На її день народження.
Діда Сані звали Олександр. Два роки був в армії, а потім ще 4 роки воював у Другій Світовій. І онук був в армії, а тепер воює більше 4 років. Тьоть Марія розповідає, що навіть візуально Сашко став подібний на свого діда Олександра. Дід Олександр ходив у розвідку. І онук розвідник.
Грьобана циклічність війни.
Людство постійно живе у війні, куди втягують агресивні народи, не здатні розвиватися в мирі. Якщо не безпосередньо в часи війни, то в спогадах про неї, в знахідках, в пам’яті про війну, пам’яті і шануванні героїв, хто воював і воює.
І безпосередньо в війні (поки пишу – загула повітряна тривога).
Сусід Ігор знайшов гільзу, якій 121 рік. А скільки років знаходитимуть наші нащадки різну зброю після цієї війни? Скільки мілітарного “заліза” поглине українська земля нині? І в якій кількості?
Serhii Panchenko, Київ – Нова Борова
Підготував О. Голяченко
