– Моя мрія жити в Совєтском Союзе, – розповідала мені якось сестра, яка мешкає у білорусі, про мрії свого 10-річного онука. – Я розумію, що його так виховує дід та школа. Для нього це омріяна держава, в який щасливо жили його дідусі та баби, місце їх дитинства, могутня країна, яка усіх перемагає, усі її бояться та поважають, де усі дружать з усіма і все таке. Але що мені робити?
– Все просто, – відповідав я тоді. –Здійсни його мрію. Відправ його у СССР нашого дитинства.
Спочатку треба відключити інтернет та відібрати усі електронні гаджети, іграшки, сучасну одежу на молнії також відібрати. Все тільки на ґудзиках ( до речі з них можна робити багато іграшок, дід покаже). На рвану одежу накладати латки. Ґудзики потрібно пришити різні. Шкільний портфель не носити за спиною, тільки у руках.
Далі, заблокувати на телевізорі усі канали крім інформаційних ( «Клуб кінопутешественніков», «В міре животних»).
Телевізор дивиться лише один раз у день, коли йдуть мультики. І один раз у ввечері –«На добраніч». По вихідних – «В гостях у казки», на канікулах – дитячий серіал, наприклад «Гостья із мабутнього», «Пригоди електроніка», «Хвилі Чорного моря», «Три танкиста та собака», «Кортік», «Бронзова птиця».
В кінотеатр тільки на дитяче кіно. Ранкові сеанси. Інше тільки після 16-ті років.
Ніякого шоколаду. Це на Новий рік. Нехай пече цукор у ложці над газовою комфоркою. Можна халву.
Ні якою Кока Коли. Ложка варення на стакан води. Мінералку з газом можна ( ми ходили заправляти сифони) замість нього сік яблучний, березовий, або томатний. А так кефір, ряжанка та шматок батона. Можна варити компоти та кисіль.
Печиво дуже обмежено. Перекус – хліб з соняшниковою олією та сіллю. Яблука, вишні, груши, сливи, нехай збирає сам з сусідських садів, якщо немає своїх.
Потім відібрати у нього усі іграшки, що купували. Нехай робить сам. Ми у своєму дитинстві, замість солдатиків, використовували прищепки. А замість танків та машин, дві дерев’яшки збиті цвяхом. Все потрібно робити самому. Матеріал для цього збирати на смітниках. Самостріли, з резинкою від трусів, луки, стріли не обмежено, рогатки, якщо знайде жгут. Бомби – пісок у папері, пізніше – карбід у пляшках з водою.
Якщо хоче справжніх солдатиків, або пластмасовий пістолет, нехай йде збирає порожні пляшки ( 7 копійок за пляшку), здає їх та збирає оті 40-70 копійок на «Чапаївців» або «Революційниї матросів Октября» від Донецького заводу іграшок.
Крім пляшок можна збирати фантики від цукерок, поштові марки, значки, етикетки від жвачок, кришки від пива та монети, старовинні або інших країн, а потім продавати їх на «чорному ринку» у таємних місцях ( «могут посадіть»).
Раз у рік, на День народження видавати йому кольорові олівці, а на Новий рік дарувати альбом для малювання. А так нехай малює на газетах, та цеглиною на асфальті – звичайно це сонце, танк з прапором та слово МИР.
З використаних шкільних зошитів нехай навчиться робити паперові літаки, паперові пілотки, паперові кораблі ( можна робити з кори дерев, якщо їх розточити на асфальті).
Замість футбольного м’яча – порожню консервну банку зі під кільки. Замість футбольного поля – проїзна частина. Замість клюшки, нехай зробить собі палку, стягне її на кінці вірьовкою та перемотає ізолентою ( можна скотчем).
Взимку коли проїзна частина залідніє, можна ковзати на неї у валянках, але нехай має на увазі, що маленька шайба їх сильно пробиває.
Взимку, коли на вулиці мороз, тільки книги. Книги обмежено, та тільки дитячу класику – казки, оповідання про тварин та війну, Пушкін, Маршак, Чуковсьий, Носов, Волков.
Пізніше Жюля Верна, Герберта Уелса, Олександра Беляєва, Роберта Шеклі, Кіра Буличова, Олександра Казанцева, Стівенсона, Григорія Адамова.
І нехай завжди буде готовий. Готовий, що його заберуть у дитячу кімнату міліції, вчитель може вдарити лінійкою по пальцях, перехожий може надрати йому вуха, куркуль затравити собакою, хулігани витрусити гроші, старшокласники побити, п’яниці налякати, тюремщики підрізати, цигане або інопланетяни забрати, американці, натівці напасти, а Брежнев померти.
А щоб запам’ятати повну назву країни, у якій він мріє жити, та не переплутати кількість букв «С», як я свого часу, раджу вивчити дитячі запам’яталки – «сорока срала сорок раз», «советський сахар стоіт рубль», сольоний супчик стоіт рубчик», «сильон самогон своімі рукамі», «суслік срал среді ромашек», «сталін спі..л сто рублей».
А щоб дійсно почути хто такий ленін насправді, треба сунути у рота ребро долоні та сказати «Ленінград».
І вперед, в минуле))))
Юрій Вєткін
Підготував О. Голяченко
