Знову душу й серце розпирає гордість за деяких українців.
Знайомтесь: Петро Данилович Ткач з села Скибинці Глибочанського старостинського округу Тростянецької територіальної громади Вінницької області.
Йому понад 70 років. Він вдівець і виховує хворого повнолітнього сина.
З початку повномасштабної війни цей чоловік щомісяця зі своєї невеликої пенсії привозить за 25 кілометрів з віддаленого села у Тростянець в Благодійний фонд “Тростянеччина” по 500 гривень на потреби захисників. При цьому на таксі, бо автобуси до села не курсують, витрачає 600 гривень. Отже, його внесок в Перемогу складає 1100 гривень щомісяця. А це – недокуплені ліки собі й синові, це мінус подарунки онукам – дітям доньки тощо.
Петро Данилович три місяці не бачився з волонтерами й сьогодні, 14 грудня, приніс у редакцію “Тростянецьких вістей” півтори тисячі гривень. Разом з хворим Колею. Гроші облікувала і прийняла голова фонду Тетяна Комар.
Знаю, що цю інформацію не поширять так звані “патріоти”, тому прошу зробити цей приклад публічним свідомих людей.
Війна не закінчилася.
Разом до перемоги!!!
Анатолій Савченко. Тростянецькі вісті
Підготував О. Голяченко
