Зателефонувала мама:
«Так тому й бути: ще одне Різдво для вас приладжу. А там уже як буде… Записуй, що треба купити. Свинячу гомілку з ратицями, обов’язково обсмаленими, індиче стегно і телячий хвіст. Це на холодець».
«Мамо, холодець знаходиться на третьому місці поганих страв».
«Хто таке дурне каже?»
«Дієтологи кажуть».
«Твої дієтологи не їли мого прозорого холодцю, не вареного, а томленого на другій воді, з необібраними цибулинами і вибраною маслигою… Пиши далі: свиняча шия, обов’язково з сільської свині, не менше двох кілограмів».
«Мамо, свині вже, мабуть, не живуть у селах. І взагалі, свинина шкідлива їжа».
«Хто таке сказав?»
«Хоча б євреї».
«Ті євреї і не таке скажуть?»
«Що ти маєш на увазі, мамо?»
«А те, що одна єврейська жінка назвала свого сина Богом, а він її – дівою…»
«Мамо, таке казати – блюзнірство. Та ще й перед Різдвом».
«Та ні, я в це й сама повірила, як і цілий світ… Ідемо по списку далі. Квашена капуста. Але запитай тітку на базарі, як квасила. Головки мали бути великими, а морква малою, і щоб не шкодували нарізаного хрону… Тепер – квасоля. Запитай, чи з мушкою. Вони, звичайно, скажуть, що без мушки, а насправді буде з мушкою. Але ти все одно купуй…»
«А що я буду робити з мушкою, мамо?» – питаю розгублено.
«Я буду робити. Заллю квасолю підсоленою водою і мушка сама спливе… Ще не забудь копчені ребра. Але купуй у знайомого м’ясника – щоби копчені були на дровах, а не обмащені соусом із кіптяви, який привозять із Мадярщини… Пиріг мій лемацький теж чекаєте, знаю. Значить, купи горіхи, але в шкаралупі, бо товчені будуть прогірклі і глевкі. Яблука бери на задвірках базару, кислі, тверді і на вигляд ніякі. Ті, що ніхто не купує…»
«Мамо, чому для пирога мають бути погані яблука?»
«Тому, що вони найздоровіші, а головне – найдешевші. Хто, як не я, заощаджуватиме ваші гроші…»
Мирослав Дочинець. Рукопис “Мамине вікно”.
Підготував О. Голяченко
