Минуло 10 років з дня, коли у полон потрапили Володимир Рибак та Юрій Поправка.
Їхні тіла знайдуть у річці Казенний Торець зі слідами катувань. Їм обом розрізали живіт.
Володимир Рибак народився в Горлівці. Колишній міліціонер, який звільнився, бо був проти реалій служби. Став депутатом міськради. Опозиційним і проукраїнським. Коли міськраду захопили бойовики, він намагався зняти з неї прапор бойовиків “днр” і повернути український. Є відео, як він йде до будівлі і кілька виродків-маргіналів з колорадськими стрічками шарпають його і погрожують. Гуртом одного. Горлівські мєнти спостерігають збоку. Після цього його викрали – затягли в автівку посеред вулиці. Більше живим його не бачили.
Юрій Поправка був родом з Київщини. Займався спортом, захоплювався історією. Його мама згадувала, що він хотів стати правозахисником, а “на пенсії” викладати історію. Був борцем за справедливість. Одного разу заступився за однокласника, якого бив гурт. Після чого потрапив до лікарні і мав струс мозку. Коли почалася війна, він в середині квітня разом з чотирма побратимами вирушив до Слов’янська, який щойно окупували. Кілька років тому я записувала спогади одного з учасників тих подій, але, на жаль, не маю під рукою розшифровки, аби детально і точно переказати хронологію подій. Але під Слов’янськом троє з них потрапили в полон. Усі опинились у сумнозвісному підвалі слов’янського СБУ, де був штаб бойовиків на чолі з Гіркіним. Усіх трьох катували. Вижив лише один.
Другим закатованим тоді був Юрій Дяковський зі Стрия. Його тіло знайдуть у тому ж Казенному Торці 28 квітня 2014 року. На могилі Юрія в рідному Стрию, на пам’ятнику цитата з Біблії: “Ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли за друзів своїх своє життя віддає”. Поховання хлопців, зокрема, Юрія було ще одним страшним випробуванням, адже забирати з окупованого міста було дуже складно.
Вижив лише один – хлопець на ім’я Віталій. Він пробув у полоні 45 днів. Його мама приїхала до Слов’янська і намагалась врятувати сина. Її викрали бойовики і подальша доля її невідома. Принаймні перед повномасштабним вторгненням новин не було. Я записувала спогади Віталія на 5-річчя звільнення Слов’янська. І те, що він розповідав про події в підвалі Слов’янського СБУ, зокрема і про те, що пережили хлопці перед смертю, не вкладалось в голові.
Юрію Поправці було 19 років.
Юрію Дяковському – 25
Володимиру Рибаку – 42
Три Героя України посмертно – з центру, Сходу та Заходу. Бо Україна була і буде єдина, як би там хто не намагався ділити нас. І вся вона боролась.
Пам’ятаємо. Співчуваємо рідним.
І, будь ласка, не говоріть про “два роки війни”…
Evgeniya Podobna
Підготував О. Голяченко
