«До чого тут Пушкін?» і чому деякі українці досі запитують про це
Невеличка життєва історія.
Діалог жіночки років п’ятидесяти із трохи молодшою за неї дівчиною:
⁃ А чєм памятнік Пушкіну мєшал?
⁃ А чим заважав Курбас, Куліш, Стус любителям Пушкіна?
⁃ А кто ето вообщє?!
…
Перше, що зробили російські окупанти у Маріуполі, – знесли пам’ятник жертвам Голодомору
…
Просто прошу, заклинаю кожного свідомого громадянина нарешті взяти та послідовно розібратися в українській історії.
Не поверхнево як у школі, а ось ніби ти детектив-розслідувач, що розплутує надзвичайно важливу та захоплюючу справу.
Повірте людині, яка зараз надолужує свої пробіли, це виявилося дійсно захоплююче. І, на щастя, зараз безліч книг та незалежних ресурсів. Наприкінці поділюсь із вами посиланнями із якими вам буде точно ненудно.
Ви можете відкрити для себе, наприклад, той факт, що буквально кожні 50-100 років ми воюємо із росією та намагаємося вирватися з їхніх лап і це вже перетворилося на якийсь циклічний процес. Бо кожен раз коротка памʼять та старання колонізаторів приводять до того, що ми забуваємо. Забуваємо вбитих та закатованих пращурів, усі жахливі події та повторюємо ті самі помилки.
Перечитайте наново твори українських письменників та поетів. Тільки тепер поєднайте разом із їхніми біографіями. Як багато ви зрозумієте та скільки паралелей знайдете із сучасністю.
Усім варто прочитати, наприклад, «Сад Гетсиманський», якщо, звісно, не читали його. Так, це боляче, це емоційно важко, але не можна відвертати очі.
Бо ви зрозумієте, що читаєте нібито про наші дні. Бо у країні чекістів, де жоден злочин минулого не був навіть засуджений, досі використовують ті самі методи.
Не дивуюсь взагалі, що саме депутати з фракцій Партії регіонів, КПУ та СПУ у свій час виступили проти відзначення 100-річчя від дня народження Івана Багряного.
А тепер про хороше. Часом здається, що згуртованість українців давно розвіялась і, як казала одна політикиня, «пропало всьо». Проте як же багато з’явилося крутих українських проектів в YouTube! Як багато молодих, гарних хлопців та дівчат цікавляться та розповідають про історію, літературу та культуру України! Це реально стало модною тенденцією.
Поділюся улюбленими ресурсами, додам посилання на них у коментарях та буду вдячна за ваші рекомендації.
Канал «Точка збору» та їхні випуски під назвою «Розкажи історію».
Коміки, на чолі з вчителем історії говорять про важливі події та видатних українців. Не думала, що реально можна одночасно вчити історію та несамовито реготати як кінь.
МУР «Ти [Романика]». Перший в Україні реп-мюзикл про письменників розстріляного відродження. Для тих, хто знає історію харківського будинку «Слово» та що сталося з його мешканцями, а ще більше – для тих, хто взагалі нічого про це не знає.
Дарина Романська
леся шева і франко
Про українських класиків без “бронзи”
DANTES Live
Проект «Будинок культури»
Тут я на Дантеса поглянула іншими очима. У випусках він разом із зірковими співведучими пропонує глядачеві подивитися на будинки культури з іншого боку, вдихнути в них життя. Загалом шоу показує нам Україну, в якій люди допомагають одне одному, гуртуються й буквально на руїнах старого будують нове та краще. Щиро кажучи, після чергового срачу в соцмережах з будь-якого приводу хочеться подивитися справді щось хороше та надихнутися на добрі справи.
Шалені авторки
Серія відеоблогів про культуру, ґендер та ідентичність
комік плюс історик
комік Фелікс Редька + історичний мотиватор Євген Мурза легко і невимушено говорять про минуле
РЕАЛЬНА ІСТОРІЯ
У проекті “Реальна історія” Акім Галімов створює невеликі відео на важливі історичні теми
Наприклад, коли я дивилася випуск з архіву СБУ та розсекреченими документами, плакала… Плакала від того, яку величезну культурну, цивілізаційну спадщину у нас відняли. Скільки прекрасних творів, спектаклів, фільмів ми так і не побачили, бо талановитих митців просто вбивали, знищували через те… що вони хотіли бути українцями. Щонайменше 30 000 представників української інтелігенції!
Плачу від того, що все це повторюється. Нас маркують “нацистами” та вбивають тільки через те, що ми не хочемо бути частиною імперії Зла.
Українці, бережіть свою ідентичність, рідну мову, спілкуйтеся із дітьми українською, плекайте свою культуру. Це також фронт. Культурний фронт в екзистенційній війні. Хоча б у пам’ять про мільйони вбитих пращурів.
Щоби катів та вбивць наші діти знову потім не назвали лагідно “старшими братьями”.
Шункіна Олена
Підготував О. Голяченко
