Зорі срібночолі
зіп’ялись навшпиньки,
ніби заглядають
на стежки земні.
І—згорають… Зимним
зореградом змити б
круговерті долі
солодко-сумні,
скам’янілість кроків,
звабу, що незвабна,
щирість непрозору
й безпорадість мрій.
Зорям забриніти б
щастя зорепадом,
зринути б крізь хмари
в серця заметіль,
у безсонні ночі
(де ж ви, сни пророчі?),
в єрихонські сурми
вже безсилих слів.
Чи заповнить пустку
марнославства згусток?!..
Не цвітуть лілеї
з-поміж бур’янів…
31.08.2024
Марія ЧЕПЕЛЬ.
Підготував Олександр Голяченко
