Вони все йдуть і йдуть. Їх так багато…
Потворні, без сердець, не схожі на людей.
Одна в них ціль – все нищити й вбивати,
і байдуже кого, дорослих чи дітей.
Вона… Смілива, горда, непокірна,
неначе скеля, стала на шляху.
Маленька незрівнянно, але духом – сильна,
презирливо дивилась в очі їм, без страху.
Той погляд, ніби меч, наніс болючі рани,
спинивши смертоносну ворожу ту орду.
Застигли в лютості знекровлені тирани…
Вона сказала гордо: “Я з дому – не піду!” …
Авторка Тетяна Зензерова
Підготував Олександр Голяченко
