Завершується вересень. Він багатий на дні народження видатних українських постатей
***
Гордість України.
Олександр Олександрович Мурашко (07.09.1875-14.06.1919), український живописець, педагог, один із зачинателів українського малярства ХХ ст. з його новітнім образно-пластичним баченням світу.
Художник виробив власний неповторний стиль у поєднанні імпресіонізму, модерну та реалізму. І це не дивно.
Митець виріс у художньо обдарованій родині.
Хто був батьком Олександра достеменно невідомо. Мати – донька сільського священника із Стародубщини Марія Іванівна Крачковська. Цікаво, що хрещеним батьком новонародженого Олександра у метричній книзі записано саксонського підданого Івана Єфимовича Форштера. Після народження позашлюбного сина Марія Іванівна відразу віддала дитину у село, при цьому скоро слід дитини вона втратила.
Згодом Олександра знайшов дядько, брат по матері, взяв на виховання. До восьми років він жив у містечку Борзна, що на Чернігівщині. У той період матір йому замінила бабуся, яка любила хлопчика і мала на нього значний вплив.
Вітчимом майбутнього художника став О. І. Мурашко – знаний іконописець, майстер іконостасів та різьбяр по дереву.
Брат вітчима, М. Мурашко – засновник малювальної школи у Києві, де отримали малярські навички М. Пимоненко, С. Костенко, І. Їжакевич, М. Жук, В. Сєров. Коли юний Олександр перебрався до Києва, він почав відвідувати дядькову школу.
Своє прізвище вітчим дав пасинку після смерті його матері. До цього хлопець 18 років прожив під прізвищем Крачковський.
Неабиякий талант молодого художника розгледів мистецтвознавець Адріан Прахов.
Протягом 1894-1900 рр. Мурашко навчався в Академії мистецтв у Іллі Рєпіна. Під його керівництвом Мурашко створив перше фундаментальне полотно – дипломну роботу «Похорон кошового», яке було визнане кращим серед студентських робіт. Він отримав золоту медаль і відрядження з перспективою продовження освіти у кращих живописців Німеччини, Італії та Франції.
Художню практику Мурашко проходив у свого вітчима.
Перебуваючи у Парижі, Мурашко захопився роботами художників-імпресіоністів, відтак почав відходити від академічної техніки. Почав поєднувати різні живописні прийоми. Вважається, що саме паризький період був найбільш вдалим у творчій біографії Мурашка. Він проявив себе у жанрах тематичного та портретного живопису. У мистецькій столиці світу художник багато малює, зокрема жінок. “Гріхи молодості” – так пізніше митець назве серію своїх робіт, що зображає паризьких повій.
Європейське ж визнання у 1906 р. Мурашку принесла картину «Карусель» – на Х Мюнхенській міжнародній виставці (1908) автора нагородили золотою медаллю.
Після поїздки за кордон Мурашко кілька років жив і працював у Петербурзі, але невдовзі повернувся до Києва. Саме вдома реалізувався його талант живописця, педагога й організатора.
З 1913 по 1917 р. мав власну майстерню у Києві. Викладав у Київському художньому училищі та брав участь у міжнародних художніх виставках. Заснував Товариство київських художників.
О. О. Мурашко – один із основоположників (1917) і перших професорів Української Академії мистецтв (нині – Українська Академія мистецтв у Києві). Художник доклав чимало зусиль для її створення і став, нарівні із Г. Нарбутом, М. Бойчуком, братами Кричевськими, одним із її фундаторів.
Спираючись на традиції вітчизняної реалістичної школи, творчо сприймаючи сучасні йому мистецькі течії, Мурашко віднайшов свою естетику живопису, це цільність природи і людини втілилася в кольоровому повнозвучні яскравих декоративних фарб. Мурашко був насамперед портретистом і жанрових речей створив не так уже й багато. Проте не лише в жанрових сюжетах проявляється національний стиль митця. У таких творах етнографічні елементи нерідко виступають як ефектний антураж, що робить сюжет «колоритнішим». Народне життя вирує на таких картинах Мурашка, як “Зима”, “Дівчина”, “Неділя”, “Селянська родина” та “Праля”.
Завдяки Мурашку українське мистецтво вийшло зі стану вузько національного і отримало визнання західноєвропейського рівня, а його твори долучені до контексту світового художнього процесу.
43-річний художник цілком реалізувався як у професійному, так і особистому житті. Дружиною митця була Маргарита Августівна Крюгер. З нею він виховував прийомну дочку Катерину.
Із середини травня 1919 р. Мурашко поєднував роботу в УАМ зі службою у Всеукраїнському державному видавництві, працював у художньому підвідділі Всевидава. За відмову сплатити 25 тис. карбованців контрибуції Мурашка заарештували та відправили на примусові роботи.
О.О. Мурашко трагічно загинув – був вбитий за до кінця не зрозумілих обставин.
День за днем •
P. S. Фото: Олександр Мурашко; «Благовіщення»; «Похорон кошового».
