“Культурні проєкти”, “балєт” та МПЦ далі вже нічого не могли змінити, тому вхід пішли снаряди
В цій ситуації обурює більше не факт знищення автентичного фрагменту стіни (хоча, відверто, просто обурює це невігластво), а суспільне сприйняття цього вчинку.
Це просто стіна, вона аварійна, треба пускати трамвай, це ж не пам’ятка..
Як ми виглядаємо в очах світового суспільства?
У світі на реставрацію витрачають мільярди і десятиріччя не тому, що треба зробити красивенько і не тому , що той домік красивше за новий, в першу чергу це питання достовірності історії. У вимірі національної безпеки, в аспекті історії, ми зазнали поразки, йде війна саме за культуру, щоб зробити нас носіями іншої. “Культурні проєкти”, “балєт” та МПЦ далі вже нічого не могли змінити, тому вхід пішли снаряди. І в таких обставинах питання достовірності мають абсолютно інший сенс. Це давно зрозуміли в Європі, тому територіальні суперечки в найроздробленій ділянці світу припинилися сто років тому. Відновлена будівля не буде історичним артефактом, який може підтверджувати факти.
Але і це ще не все, в побутовому вимірі історичний простір є джерелом збільшення цінності нерухомості в містах (капіталізації), є основою для великої кількості освітніх, наукових, туристичних проєктів. Тобто позбуваючись автентичності ми бідніємо не лише духовно, а і напряму, матеріально.
Viktor Dvornikoff
Підготував О. Голяченко
