Нещодавно у Житомирській області проводився фотоконкурс «Історія однієї родини». Взяти участь у ньому погодилась сім’я переселенців Олени та Дениса. Ось їх історія.
Тривожні спогади
Родина Макаревич-Васьківських виховує семеро дітей: Володимира, Максима, Марину, Дениса, Аліну, Тимура, Андрія. Найстаршому сину 17 років, а найменшому – 3 місяці. У мирний час велика й дружна сім’я проживала у мальовничому поліському селі на північному сході Житомирщини – батьківщині мами Олени.
24 лютого… Ураз усе змінилося. Їхнє село перебувало під мінометним вогнем, через постійні обстріли був утрачений мобільний зв’язок. Голова родини, щоб убезпечити дітей, почав копати укриття. У ті трагічні дні у повітрі витав страх за життя дітей та в усіх була суцільна невизначеність. На 12 день війни сільський староста домігся відправити багатодітну сім’ю у відносно безпечне місце. Тоді їх ранок розпочався в дорозі у спокійне життя.
Велику родину радо прийняла Іршанська громада. Тут вони отримали усе необхідне: продуктові набори, одяг, взуття, предмети гігієни, медикаменти. Місцеві лікарі надали діткам кваліфіковану медичну допомогу. З сім’єю працював психолог, надавши корисні поради, як опанувати себе в критичних умовах та підтримувати здоровий психічний стан, що так важливо сьогодні. Зі сльозами на очах та вдячністю батьки згадують кожного, хто підставив своє плече, простягнув руку допомоги.
Понад два місяця багатодітна родина Олени та Дениса Макаревич-Васьківських проживала в Іршанській громаді. Та настав час прощатися. Олена та Денис разом із дітьми поїхали на Коростенщину до рідні. Нині вони перебувають у безпеці та мріють про довгождану Перемогу, а ще повернутися у рідну домівку.
Ліна Федоренко
