Є люди, як свічки,-

Згоряють і відходять в небуття.

Є люди, як зірки,-

Горять і світять все життя.

Зіркою такої величини є геніальна українська поетеса Леся Українка. Це ніжне і дзвінке ім’я належить до найвеличніших імен нашого народу. Псевдонім Лариси Петрівни Косач назавжди вкарбований в пам’ять кожного українця.

150 років віддаляє нас від того дня, коли в сім’ї Косачів у Новоград- Волинському (тогочасний Звягель) народилася сіроока білява дівчинка, із душею гордою і ніжною, серцем лагідним і чистим, з сильним характером та незламною волею.

Із метою вшанування пам’яті видатної поетеси, 2021 рік оголошено роком Лесі Українки. В усіх містах і селах з нагоди ювілею проходять різноманітні заходи. Комунальний заклад «Публічна бібліотека Новоборівської селищної ради» долучилась до відзначення ювілею великої доньки України. Заплановано ряд заходів, що проходитимуть протягом усього року.

Наразі в бібліотеці експонується книжково-ілюстраційна виставка «Уклін безсмертній славній жінці – величній Лесі Українці». А 25 лютого, саме в день народження поетеси, в книгозбірні проведено літературний вечір «Крізь біль розлук у радість стріч».

Мабуть, всі знають про літературну діяльність Лесі, про її музичні здібності, віртуозну гру на фортепіано, про хворобу, з якою вона боролася протягом всього життя. Але мало хто знає про особисте життя поетеси. В ході вечора ми намагались торкнутися теми кохання. Це почуття вічне і воно приходить до кожного, але по різному. Справжнє кохання відчула і Леся.

Сильна духом, кришталево чиста і безкомпромісна поетеса могла покохати тільки таку людину, яка була б її ідеальним другом, товаришем по боротьбі. Таким виявився Сергій Мержинський, білорус за походженням, українець за духом. Та їм не судилося бути разом. Страшна недуга забрала його життя. Помер він у Лесі на руках. Дівчина віддала йому своє палке кохання, присвятила багато творів. А сам Сергій лише перед самою смертю наважився відкрити Лесі страшну таємницю. Він, як жінку, її не кохав… Бачив її почуття, підтримував, але вагався відкритись. Леся тяжко сприйняла цю звістку, але ще тяжче – смерть коханого.

Чоловіком Лесі став вірний і щирий товариш – Климент Васильович Квітка. Між ними була глибока дружба, довіра та опіка. Цього разу причиною розлуки стала смерть поетеси.

Ось з такими історіями кохання відомої всьому світу людини ознайомились присутні на нашому заході. В ході вечора звучали вірші Лесі Українки «Надія», «Хотіла б я піснею стати», «Мамо, іде вже зима», «Вечорова година» та інші.

Звучали українські народні пісні у виконанні Сергія Тичини та Олени Карпенко. А пісню «Давня весна» на слова Лесі Українки виконала Аня Скулинець.

Всі присутні були приємно здивовані появою Мавки та Лукаша, літературних героїв драми-феєрії «Лісова пісня». Сцена знайомства Мавки з Лукашем була майстерно відтворена бібліотекарками Ніною Козегородською (Мавка) і Таїсою Гузовською (Лукаш).

На захід завітав Новоборівський селищний голова Григорій  Рудюк. Він поділився своїми враженнями з відвідин літературно-меморіального музею Лесі Українки в місті Новоград-Волинський та пообіцяв організувати екскурсійну поїздку до музею.

Не обійшлося і без приємних сюрпризів. Завідувач Новоборівським краєзнавчим музеєм Олександр Голяченко подарував кожному з присутніх буклет туристичного маршруту по Новоборівській ОТГ «Вихідні – у центрі Житомирщини».  А для бібліотеки – друковану книгу відгуків відвідувачів музею Лесі Українки «На сповідь до Лесі».

Леся Українка своїм могутнім талантом прославила рідний край, свій народ, землю, на якій народилася. Поетеса і сьогодні з нами.

Пророчими стали слова великої поетеси:

«Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає!»