150 років тому народилася Лариса Петрівна Косач, окраса і гордість української нації, геніальна поетеса і драматург, перекладачка… і просто жінка, яка назвала себе Українкою. Ішла «назустріч бурям і зливам», жила «в нещасті життям щасливим», зуміла свою тридцятилітню війну із хворобою, свої страждання перемагати творчістю. Коли її вважали хворою, слабосилою дівчиною, письменниця обурювалася, відповіла словами вірша: «Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі?». Геніальна Українка…

У дебютній збірці «На крилах пісень» авторка пише:

До тебе, Україно, наша бездольная мати,

Струна моя перша озветься.

Вона була європейською інтелектуалкою, знала 10 мов, читала іноземні дисертації, вивчала в оригіналі давні літературні пам’ятки та відкидала культурну «місію» Росії. Як свідчать дослідники її творчості, Леся Українка написала лише один вірш російською мовою. Драма «Бояриня» була в радянський час довго забороненою, бо в ній напряму йдеться про українсько-російські стосунки.

   У Хорошівському ліцеї №2 з нагоди ювілею землячки у 8 та 6 класах пройшли години спілкування «Зорій довіку поміж нас», які провела бібліотекарка ліцею Ж.І. Лісовець. Ліцеїсти мали змогу ознвйомитися із тематичною виставкою літератури. Семикласники на уроках літератури рідного краю «..Я жива! Я буду вічно жити!» (вчителька Г.М.Кулаківська) читали поезії видатної землячки, наводили маловідомі факти із життя Лесі Українки, переглянули презентацію, із  якої більше дізналися про цю мужню жінку, її уподобання. Разом із працівницями дитячої бібліотеки десятикласники провели хвилюючу годину поезії «Горить зоря її поезії над краєм».

Леся Українка – це справді багатогранна творча особистість, у серці якої поєдналися пристрасна любов і відданість народові й Вітчизні. Вона залишиться з нами, бо видатні митці увіходять у вічність, стають нашими сучасниками.

Галина Кулаківська