У середу, 21 вересня, на Пречисту, у тяжкій жалобі осиротіла родина, жителі села Кропивні й усього старостинського округу, а також Новоборівської громади, багато прибулих людей, друзів, побратимів у скорботі проводжали в останню путь дорогого односельця, товариша, земляка, загиблого 36-річного Героя, стрільця-гранатометника Анатолія Собка.
Народився Анатолій у грудні 1985 року. Закінчив Кропивнянську загальноосвітню школу. Продовжив навчання і здобув спеціальність у Житомирському автодорожному технікумі. Довгий час працював в Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті, потім – на підприємстві «Валки-Ільменіт». У 2015-2016 роках він був мобілізований (хоча раніше не призивався на строкову) і служив в АТО разом із своїм братом Олексієм, боронив Батьківщину від російського агресора-загарбника на сході України. Демобілізувався, отримав посвідчення учасника бойових дій, знову працював на підприємстві.
24 лютого, коли російські варвари й окупанти вже почали свою навалу в повномасштабному форматі з багатьох напрямків, Анатолій того ж дня був призваний до лав Збройних сил України й пішов відстоювати свободу і незалежність Батьківщини, за можливість жити у вільній країні для власних дітей і для всіх українців. Воював спочатку на фронтах під Києвом: у районах Бучі, Макарова. Потім разом із своїм підрозділом брав участь у захисті Кривого Рогу, Миколаєва, а пізніше визволяв від окупантів Херсонську область.
8 вересня наш земляк Анатолій Собко у наступальних боях під Білогородкою під час масованого ворожого обстрілу отримав тяжкі множинні кульові й осколкові поранення. Побратими й військові медики зробили усе можливе для надання йому необхідної допомоги: гелікоптером він був доставлений у Березівську лікарню в Одеської області, потім його переправили в Одеську обласну лікарню у відділення інтенсивної терапії. Незважаючи на всі зусилля медиків і молитви рідних, врятувати тяжко пораненого бійця не вдалося. Його душа відлетіла до Бога 15 вересня.
Перестало битися серце дорогого люблячого сина, чоловіка, брата і турботливого батька двох дітей – Крістіни й Владислава. Важко утішити матусю, Софію Андріївну, дружину Оксану, сестру Алісу, брата Олексія і всю родину. Це непоправна втрата для рідних, громади, для всієї України.
Сусідка батьків Анатолія і його вчителька з Кропивнянської школи Галина Марочко загибель свого учня й сусіда, односельця сприймає як власне горе, тяжку втрату. Вона розповіла: – Толя був як учень спокійний, добрий, товариський, людяний. Як сусідка, я бачила, що він завжди допомагав мамі по господарству, постійно трудився. З любов’ю ставився до всіх у родині, поважав людей. З особливим теплом ставився до своїх дітей, його батьківська любов була безмежною. Про Анатолія можна сказати тільки хороше.
Люди із квітами в руках, зі скорботою в серцях, на колінах живим коридором проводжали свого земляка, дорогу встеляли квітами.
Відспівували загиблого за Україну Анатолія Собка чотири священники Православної церкви України в місцевому Свято-Покровському храмі (настоятель – протоієрей Анатолій (Вдовиченко)). Поховали з військовими почестями на місцевому кладовищі.
На траурному мітингу, який відбувся на кладовищі в Кропивні, виступив староста округу Микола Кузьменко. Він висловив глибокий сум у зв’язку із загибеллю воїна-земляка та слова щирого співчуття матері, дружині, дітям і всій родині Героя.
Священник о. Петро (Андрусяк) наголосив, що душа Анатолія буде в Царстві Небесному, бо він віддав найдорожче за те, щоб інші українці могли жити. Тому маємо завжди пам’ятати Героя і молитися за нього.
Слова співчуття і доброї згадки про загиблого мовила від колективу Кропивнянського ліцею Лідія Поліщук.
Жителька села Людмила Кос на прохання брата загиблого Героя, Олексія, який нині перебуває за межами України, прочитала щемний вірш про цю війну і про ту жертву, яку український народ кладе на вівтар життя і свободи у боротьбі з ворогом.
Вічна слава Герою! Герої не вмирають, вони живуть у нашій вдячній пам’яті, бо віддали власне життя за Україну.
Підготувала Надія Панченко
