Пандуси, кнопки виклику, ліфти – все це облаштовують у містах та селищах не для того, щоб привернути увагу до людей з інвалідністю, а тому, щоб хоч трішки поліпшити їх умови життя. Кожен із нас хоче, щоб пошту приносили вчасно, продавці у магазинах посміхались, дороги не мали ям, автобуси ходили за розкладом… А чи не того ж хочуть люди з інвалідністю? Звісно, вони хочуть ходити в магазин самостійно, обирати товар самостійно, їздити по хороших дорогах та тротуарах, хочуть мати змогу не просити про допомогу, а просто робити те, що й усі.

Сьогодні ми запропонували Сергію Володимировичу Павлюку прогулятися селищем та поділитися із нами думками щодо зручності Хорошева для людей з інвалідністю. Вже десять років чоловік користується візком, проте і на милицях може повільно пересуватися. Сергій Павлюк має дуже складне і досить рідкісне захворювання, яке призвело до ампутації лівої ноги.

– Одразу, як це сталося, я був дуже наляканий, навіть жити не хотілося. Проте дякуючи дружині, підтримці рідних поступово повернувся до життя, – розповідає Сергій Володимирович. Нині він адаптувався до нових умов. Радіє кожному дню, спілкується з дітьми, з друзями, бавиться з онуками.

Дім

Наша прогулянка розпочалась біля будинку Павлюків. Живуть вони у двоповерховому багатоквартирному будинку на другому поверсі. Зі східців чоловік сходить самостійно за допомогою милиць і прямує до сарайчика, саме там лишає коляску. Біля сарайчика столик, кілька лавок, росте виноград, усе огороджено, акуратно викошене. Це пан Сергій із сусідом так облаштували собі зону відпочинку. 

– Раніше я все робила за чоловіка, доводилось мити, відчиняти та зачиняти двері, на вулицю хлопці його виносили на руках. Проте час та усвідомлення того, що ти не один такий, що є й діти і жінки, і чоловіки, що користуються колясками, допомогли Сергію взяти себе в руки. Тепер він повністю самостійний. Вдома він пристосувався і все робить сам. На вулицю виходить на милицях, проте потребує постійних зупинок для перепочинку, – розповідає дружина Валентина Миколаївна.

Дороги

Вага електроколяски близько 120 кілограмів. Колеса у ній досить маленькі. Тому будь-яка яма чи горбик створюють незручності. При різкому русі вниз чи вгору візочок може перевернутися, тому Хорошівські дороги – це випробування.

Сергій Володимирович переважно користується проїжджою частиною для пересування. Причин цьому багато. Найболючіша – тротуарів або немає, або вони занадто вузькі та у вибоїнах. У місцях, де тротуари є, то бордюр біля них настільки високий, що виїхати на нього неможливо. «Зручно» виїхати на тротуар у Хорошеві можна лише в чотирьох місцях (облаштовані заїзди). Проте їхня конструкція має дуже великий градус нахилу, що також створює труднощі й небезпеку перевернутися.

Дозвілля

– Найулюбленішим місцем відпочинку для мене є стадіон. По-перше, близько біля дому, по-друге, хоч дорога й погана, а заїхати туди можна. Я сам колись грав у футбол і був непоганим гравцем, тепер же можу лише повболівати, – ділиться чоловік.

До бібліотеки чи до будинку культури заїхати на візку неможливо. У бібліотеці взагалі немає пандуса, а у будинку культури – аварійні сходи і нестандартні рейки пандуса, на які колеса візочка просто не поміщаються. Хоча є працююча кнопка виклику, проте Сергій Володимирович бере милиці та йде сам.

Любить чоловік рибалити та збирати гриби. Часто у сезон він може їздити до водойми чи в ліс. Звичайно, це теж не дуже зручно через погані дороги, проте пан Сергій так вправно керує візком, що вже й не помічає незручностей.

Часто Сергій Павлюк катає діток. Це своєрідна розвага для малечі – прокататися на візку. І можливість поспілкуватися та бути корисним для чоловіка.

Державні установи

Першою ми відвідали селищну раду. Звичайно, будувалось приміщення ще в далекі радянські часи без урахування потреб людей з інвалідністю та маломобільних верств населення: високі сходи, вузькі двері. Є аж дві кнопки виклику. Це добре. 

Дорога до приміщення установи Пенсійного фонду була найважчою – високі бордюри. Об’їжджали близько 200 метрів, щоб знайти місце, де можна заїхати. Пандус хороший, нахил не різкий, та, на жаль, на пандусі ми і зупинилися. Двері установи створюють перепону тим, хто піднімається на візку. Проте кнопку виклику натиснути було зручно. Одразу ж вийшла працівниця та люб’язно запитала, з яким питанням ми звернулись і вибачилась за незручності.

Центр надання адміністративних послуг, управління соціального захисту населення Хорошівської селищної ради, управління фінансів, казначейство, відділ охорони здоров’я, молоді і спорту та інші знаходяться у одному приміщенні – де раніше була районна рада й держадміністрація. Більшість із них переїхали туди нещодавно. Та ми спробували їх відвідати також. Пандус дуже крутий. Сергій Володимирович тримався рукою за поручні, щоб не перевернутися. Двері зручно відчиняти, проте немає фіксаторів, щоб вони не зачинялися, поки проїде візок. Тому притримувати все ж довелося. Зайшли у широкий коридор, там теж є перешкоди для пересування на візку. Працівники усіх відділів вийшли до нас, були люб’язні й розуміюче поставились до проблем, які озвучив Сергій Павлюк. 

Дуже зручний пандус побудований біля приміщення суду. Двері там також досить широкі. Проте величезна перепона, що унеможливлює потрапляння всередину – двері на підвищенні, через яке коляска може перевернутися.

Куди можна зайти без допомоги?

Гуляючи Хорошевом, ми підійшли до редакції газети «Прапор». Проте туди також Сергій Володимирович не зміг потрапити. Кнопки виклику не було. Редакція знаходиться на другому поверсі. Сходи досить високі. Це створює масу незручностей для маломобільної людини. На дверях є вивіска з телефонами працівників, проте її також треба продублювати нижче, бо людина на візку не побачить так далеко, а піднятись на сходинки не зможе.

Приміщення відділення Укрпошти та Укртелекому – то взагалі поза зоною доступності: багато високих і досить крутих сходинок, викладених слизьким гранітом. Не те, що на візку чи на милицях, у вологу та сніжну погоду можна послизнутися навіть зовсім здоровим і міцним людям. 

Аптеки, як виявилось, також немає жодної повноцінно доступної. Хоч біля кожної є пандус, деякі мають кнопки виклику, та дістатись неможливо, бо при будівництві пандусів ніхто не врахував розміри візочків. На маленькій верхній сходинці просто неможливо повернутись.

Хлібна ятка знаходиться на Древлянській вулиці прямо на тротуарі і, здавалось, хоч тут можна щось купити, проте ні. Бордюрчик між дорогою й тротуаром знову створює незручності. 

Наш маркет у центрі Хорошева має хороший пандус. Проте зразу біля нього облаштували стоянку для велосипедів. І коли велосипеди стоять, залишається дуже мало місця для маневрів, щоб зручно під’їхати до пандуса. Якщо ж ви все-таки піднялись і розвернулись до дверей, то просто не пройдете по габаритах. Але відчиняти подвійні двері немає сенсу, бо у самому магазині візочок також не пройде. Дуже мало місця для повороту.

Громадські вбиральні, на жаль, також не розраховані на людей з інвалідністю, проте, як казав Сергій Павлюк (а він будівельник за освітою і знає, що каже), просто треба зробити додаткове сидіння, яке можна ставити та забирати – це недорого і реально.

Дуже слушно зауважив пан Сергій про усі незручності, що трапились нам на прогулянці:

– Якщо хтось щось робить для людей з інвалідністю, важливо запитувати думку цих людей, а не просто читати вимоги до висоти пандуса. Інколи маленька дрібничка може створювати перепони, які неможливо помітити без власне тесту коляскою.

Після нашого «тестування» різних об’єктів інфраструктури Хорошева на доступність для маломобільних верств населення, ми звернулися за коментарем до селищної ради. Хорошівський селищний голова Володимир Столярчук зокрема сказав:

– Проблема доступності адміністративних та інших будівель на території Хорошівської селищної ради – це одна із наших болючих тем. Переважна більшість приміщень будувалися ще в радянські часи. Тоді, на жаль, питанням доступності мало хто переймався. Люди з інвалідністю були великою мірою ізольовані від суспільства. Ми ж намагаємося вживати усіх можливих на сьогодні заходів, аби пом’якшити цю проблему й зробити приміщення різних адмінзакладів і послуги, що там надаються, максимально доступними для маломобільних груп. Це питання постійно на контролі. Робимо вже конкретні кроки. Виготовили та втановили 4 пандуси до сільських амбулаторій у селах Топорище, Ставки, Дворище, Рижани. До кінця літа оновимо пандус в Хорошівському центрі надання первинної медико-санітарної допомоги. Заплановано ремонт східців у будинку культури. Відповідно, тоді ж і зробимо тут нормальний пандус. Але такий ремонт потребує великих коштів. Шукаємо можливість їх залучити і реалізувати даний проєкт. В черговий раз підготуємо розпорядження для усіх підпорядкованих відділів та управлінь, аби вони вжили заходів щодо поліпшення доступності будівель. Щодо приміщень інших установ, організацій, торгових точок на території громади – знову підготуємо відповідні звернення, аби суспільний простір був дружнім до людей з інвалідністю.

Від редакції

На жаль, скарги про те, що кнопка виклику пошкоджена нашими доморощеними варварами, ми чули і бачили в багатьох установах. Наголошуємо, найчастіше пошкодження відбуваються не через дощ, чи несправні батарейки, а саме через втручання недобросовісних громадян. Часто діти можуть дражнитися та натискати на кнопки, відриваючи від роботи людей із серйозних установ.

Звертаємося до усіх жителів громади відповідально ставитися до такого маленького, але блага, що полегшує доступ маломобільних осіб до державних установ, магазинів та інших закладів. Просимо також провести відповідну роботу з вашими дітьми, онуками, вихованцями. Хай вони з дитинства вчаться ставитися з повагою до оточуючих.

(На фото: зламана кнопка виклику у редакції газети «Прапор»)

Любов Дем’янчук