Частенько можемо чути вислів: «Дитинство – щаслива безтурботна пора». Чи справді це так, ми запитали у людей різних поколінь, які проживають нині у Хорошеві. Хоча це не глибоке дослідження, проте із цих розповідей можна почерпнути багато цікавого і зробити деякі висновки, можливо, навіть уявити певні «портрети» різних поколінь.
Жителька Хорошева Ганна Гаврилівна Чаплінська 1942 року народження.
Пригадує своє післявоєнне складне дитинство. Росла в багатодітній сільській родині в селі Кропивня. Про те, як розважалися – важко їй навіть згадати, бо розваг та ігор як таких було дуже мало. Родина була багатодітна, жили тяжко, в бідноті. Всі діти в родині, та й у селі, змалечку працювали.
- Добре пам’ятаю, що ще малою пасла свиней, потім корів. Багато дітей теж пасли домашню худобу. І от на полі, коли корови смикали траву й не лізли у шкоду – в людські городи та колгоспні посіви, якщо випадала якась вільна година, то ми, пастушки, між собою гралися. Найчастіше у піжмурки чи в «пекаря». Єдина іграшка, яку я пригадую – це була лялька, змотана з різних шматочків тканини з намальованими очима й ротом. Купалися на річці. Проте про купальники ніхто тоді й не знав. Дівчатка купалися окремо – хлопчики окремо. Так рятувалися від літньої спеки – бовталися в річці на мілині, -поділилася пані Ганна.
Людмила Василівна Жуковська народилася в 1952 році.
Один із яскравих спогадів з її дитинства – з іграшок у неї була одна-єдина лялька, справжня, гарна:
- Я її дуже любила. Якось залишила без нагляду, і собака її загріб у землю. Довго потім мама її розшукувала. Мені сьогодні часто навівають приємні спогади повітряні кульки. Вони мали колись різкий гумовий запах, проте він асоціюється зі святом і з дитинством. Часто кульки були зі свистками. Зараз вони зовсім інші.
Мені дуже подобалися в дитинстві банти. Мала гарні коси. Заплітала косички і прикрашала їх бантами. Зараз банти майже не носять.
Купалися в дитинстві на карʼєрі. Правда, батьки не дозволяли дітям ходити самим купатися. Наглядала бабуся. А ще цікавим заняттям була риболовля: ловили рибу на рівчаку кошелями з лози.
Дуже рано батьки привчали до роботи. Десь у 13 років я вже могла наварити вареників, щоб стомлена мама, прийшовши з роботи, могла повечеряти. А ще бабуся похвалить – це була для мене найкраща мотивація, – посміхається Людмила Василівна.
Пані Людмила пригадує своє піонерське дитинство – була головою ради загону, потім головою ради дружини. Їздила на піонерські злети в район і в область, влітку – в піонерські табори.
Володимир Іванович Федорович нещодавно відзначив своє 60-річчя.
– Із дитинства найяскравішими є спогади про літо, як купалися на невеличкій водоймі біля Крохмального заводу. Могли там «мокнути» цілими днями. Ганяли у футбол. Гралися в «малюна» (один із різновидів гри у класики). Гралися «в ножики». Бувало, що й на гроші. Я часто програвав ті копійки, що давали батьки на булочку чи ситро. Бувало, що курили, переважно листя дуба, бо грошей на папіроси, а тим більше, на сигарети не було. Часто разом із друзями ми влаштовували «концерти». Виступали самі для себе чи для дітей із сусідньої вулиці. Пригадую, як ходив на різні гуртки в Будинку культури і в Будинку піонерів: театральний, танцювальний, з боксу.
Сергій Козакевич, 1987 року народження
– О, літо, то була пора свободи і відпочинку! Ми часто з друзями грали у футбол на вулиці, інколи ходили на стадіон. Проте розваг вистачало і біля дому.
Я любив рибалити. Всі місцеві водойми, болота я випробовував на наявність риби, а пізніше і в Дворище їздив. Купатися ходили з друзями на «забой» – ставок, що біля стадіону.
Окрім розваг окремим пунктом була допомога батькам. То навіть скоріше була наша робота, яку ми неухильно і постійно виконували. Я косив траву свиням, пас курей, щоб у сусідські городи не лізли. Найбільше не любив роботу в городі. Полоти, садити, копати – але все робили, бо розуміли, що батькам також нелегко.
Дуже яскраві та приємні спогади про поїздки в село до бабусі. Вона жила в Ставках. Випасання худоби для мене було крутою розвагою, а не роботою. Дуже любив допомагати саме бабусі. Взагалі дитинство проходило цікаво і не без користі. Я вже тоді захоплювався боксом, фрі-файтом, тренувався сам, коли на літо гуртки не працювали.
Ольга Сівінська, народилася в Хорошеві у 2012 році
- Із нетерпінням чекала закінчення навчального року й початку літніх канікул. Мої дідусі і бабусі живуть у селищі неподалік від нашого дому, тому більшість часу я проводжу у них. Із дідусем виїжджаємо до водойми половити рибу. А з бабусею на велосипедах мчимо до лісу на прогулянку.
На вихідних усією родиною часто подорожуємо цікавими містами. Наприклад, на минулих вихідних їздили у Львів. Відвідали Музей історії міста, піднялися на оглядовий майданчик міської Ратуші, прогулялися старим містом, пройшлися міськими підземеллями. А ще відвідали старовинний Олеський замок. Батьки планують відпочинок на морі, але поки не кажуть, куди поїдемо. Хочуть щоб це був сюрприз для нас.
Кілька картинок-віконечок у дитинство різних поколінь. Якщо вони навіяли і вам якісь яскраві спогади – поділіться з нами – переконані, що це буде цікаво багатьом.
Світлана Федоренко
