У нього була можливість не ризикувати життям у зоні бойових дій. Він – батько сімох дітей. Проте ще у 2015 році Олексій Скулинець добровільно мобілізувався і пішов на війну, яку називали тоді АТО, боронити Україну і своїх рідних від поневолення окупантами. Потім було ще два контракти і подальша служба в АТО/ООС, загалом упродовж майже двох років. Переважно служба проходила на передовій в Авдіївській промзоні, де й досі точиться запекле протистояння з ворогом. Служив у 81-й аеромобільній бригаді, 90-му окремому батальйоні.
У 2016 році йому присвоїли звання «старший сержант», і він був на посаді командира відділення. Олексій Петрович був нагороджений за сумлінну службу медалями «Промзона Авдіївка», «За доблесну службу», «Ветеран війни».
Потім був у запасі. А з 24 лютого 2022 року – знову добровільна мобілізація і служба в гарячих точках фронту спільно з побратимами із 95-ї десантно-штурмової, а потім 46-ї бригади. Воював у зоні оборони Києва, в інших складних і напружених ділянках війни. Тяжкі умови несення служби із захисту Батьківщини і майже весь час на передовій, довгі періоди під відкритим небом у холодну пору року чи в сиру погоду, інші тяжкі випробування, що випадають на долю наших захисників, дуже негативно відобразилися на здоров’ї Воїна. У кінці квітня 2022 року виявилося, що Олексій тяжко хворий. Були серйозно уражені органи дихання. Лікарі комісували його з ІІ групою інвалідності через втрату здоров’я у зв’язку з несенням служби із захисту Батьківщини. (Він після служби в АТО/ООС уже мав ІІІ групу інвалідності внаслідок війни, проте знову пішов у ЗСУ). Довгий час Олексій за підтримки коханої дружини Людмили, мами, побратимів відчайдушно боровся з підступною хворобою, проте 7 липня 2023 року помер. Воїн не здавався, сподівався ще жити і зустріти Перемогу, хотів бути щасливим із коханою людиною, проте не судилося…
Голова ради ветеранів АТО Новоборівської громади Олександр Штефа так відгукується про померлого побратима: «Олексій був справжнім – щирим, відкритим, світлим. Я б із ним пішов у розвідку. Це була людина, яку поважали, якій довіряли. Коли я до нього звертався з якимось питанням – він жодного разу не відмовив».
Народився Олексій Скулинець 25 березня 1979 року в Новій Боровій у багатодітній родині. Мама, Ганна Миколаївна, працювала в Житомирській геологорозвідувальній експедиції, а батько, Петро Григорович, трудився в Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті.
Хлопець навчався в Новоборівській середній школі №2. Як і всі хлопчаки, любив рибалити, ганяв у футбол із друзями. Закінчив 9 класів і пішов у Житомирське професійно-технічне училище. Навіть не закінчивши його, почав працювати в Іршанському ГЗК газозварювальником.
Дуже рано одружився. Проживав із сім’єю в Старому Бобрику. Бог послав молодим батькам семеро діток. Із них старші сини Максим та Данило теж на сьогодні є воїнами ЗСУ і захищають Україну в гарячих точках на фронтах війни.
Олексій завжди піклувався про дітей, любив їх. Окрім основної роботи, шукав підробітки, аби забезпечити родину. Проте його подружнє життя з різних причин дало тріщину.
На фронт в АТО Олексій пішов уже будучи розлученим. Через певний час він поєднав свою долю із жінкою, яку зустрів на своєму фронтовому шляху і яку щиро покохав.
Саме вона підтримувала його у найтяжчі періоди життя, коли йшла боротьба із страшною хворобою. А того тривожного 24 лютого 2022 року, коли Олексій ішов у військкомат, то він спершу зателефонував дружині й наполегливо запропонував їй переїздити з Краматорська в Нову Борову разом зі своєю мамою та донькою, щоб вони були у більшій безпеці.
Поховання Героя Олексія Скулинця відбулося восьмого липня. Відспівували Воїна біля рідного дому в Новій Боровій. Чин поховання провів настоятель Новоборівського храму святого Андрія Первозванного ПЦУ о. Петро. Похоронна процесія проходила через селище. Дуже багато людей зустрічали Героя живим коридором, вшановуючи його подвиг. Останній спочинок Воїн-Захисник Олексій Скулинець знайшов на Новоборівському кладовищі поряд із побратимами на Алеї Героїв. Виступили на кладовищі селищний голова Григорій Рудюк і представник військового комісаріату. Вони висловили співчуття родині і близьким покійного та сказали, що подвиг Героя буде завжди в пам’яті земляків та в історії визвольної війни України. Поховали Воїна Олексія з усіма належними військовими і громадянськими почестями.
Вічна слава Герою! Пам’ятаймо, якою ціною здобувається наша Перемога!
Підготувала Галина Мінялук
