Хорошівська громада 6 липня попрощалася зі своїм жителем, молодим чоловіком, батьком, патріотом України, мужнім Воїном-Захисником Василем Миколайовичем Бондарем.
Він народився 12 жовтня 1977 року в селі Поромівка в багатодітній родині. Був середнім між двох сестричок. Ріс звичайним сільським хлопчиком, змалку був привчений до різної роботи: в городі, в домашньому господарстві. Любив рибалити, «дружив» із усілякою технікою.
Закінчив Поромівську дев’ятирічну школу, а потім здобув спеціальність машиніста-кранівника ІІІ розряду в Головинському професійно-технічному училищі. У 1995 році був призваний на строкову військову службу, яку проходив у Криму. Пізніше працював на каменепереробних та інших підприємствах. Був водієм, дробильником і шліфувальником каменю, машиністом крана. У 2004 році під час відпочинку з молоддю в райцентрі (тоді це був Володарськ-Волинський) зустрів свою долю, майбутню дружину Катерину, дівчину з Дворищ. Одружилися у 2004 році, придбали будинок у Поромівці, жили, господарювали. Бог подарував їм четверо діток: сину Ростиславу вже 18 років, він закінчив Головинське вище училище нерудних технологій, 17-річна донечка Даша теж навчається на кухаря в цьому ж училищі, син Богдан цьогоріч закінчив Поромівську філію Хорошівського ліцею №2 і, за сімейною традицією, також вступив на навчання до Головинського училища, а 9-річний Ігор – школярик.
Син Ростислав так розповідає про свого тата: «Батько мене усьому навчив: орать, косить, майструвать, будувать, водити автомобіль, доглядати господарство. Ми з ним ходили на нічну риболовлю. Батько у нас був дуже хорошим».
Із 2019 року Василь Миколайович працював у Хорошівському психоневрологічному інтернаті санітаром. Мав авторитет і повагу в колективі закладу. Трудився, утримував родину, будував плани на майбутнє. Проте у життя України й кожного з нас 24 лютого 2022 року увірвалася повномасштабна війна. Ворог поставив за мету знищити Україну як державу і знищити українців як націю.
Василь Бондар із першого дня великої війни 24 лютого став бійцем місцевої роти охорони ЗСУ. Брав активну участь у будівництві блокпостів у Хорошеві, ніс чергування. Служив у цьому підрозділі понад рік. Потім його перевели в іншу військову частину. І він брав участь у бойових діях у найгарячіших ділянках фронту з рашистами. Був бійцем однієї з військових частин, що воювала в самому пеклі. Служив солдатом на посаді навідника механізованого взводу. У тяжких умовах доводилося нести службу, проте він виконував свої військові обов’язки чесно. Загинув Василь Бондар 29 червня біля Авдіївки Покровського району Донецької області внаслідок штурмових дій з боку противника.
Попрощатися з односельцем, родичем, товаришем, побратимом прийшло багато людей. Квітами встеляли його останню скорбну дорогу. Відспівували загиблого Воїна в Поромівському Свято-Димиртріївському храмі священники УПЦ: настоятель храму о. Олександр та настоятель Зубринського храму святого Іова Почаївського о. Володимир.
На кладовищі виступила від Поромівського старостату Хорошівської територіальної громади заступниця директора Поромівської філії Хорошівського ліцею №2 Алла Гаврилюк. Вона висловила щирі співчуття родині, близьким загиблого Героя і сказала: «Василь Миколайович був справжнім Воїном і патріотом. Він віддав життя за нас із вами. Ми завжди будемо пам’ятати його подвиг». Слово мала також заступниця директора Хорошівського психоневрологічного інтернату Катерина Жигадло. Вона сказала, що Василь Миколайович був гарним працівником у цьому закладі, сумлінно виконував свої посадові обов’язки, був доброю, співчутливою, щедрою людиною, відповідальним і надійним колегою.
Зі словами глибокого співчуття родині й скорботи з приводу загибелі захисника України виступив священник ПЦУ, настоятель Хорошівського храму святого Архистратига Божого Михаїла о. Андрій. Він наголосив: «Зараз в Україні велика біда. Йде кривава війна. Гинуть, захищаючи Батьківщину, молоді люди, яким би ще жити, виховувати дітей. Новопредставлений Воїн Василь віддав життя заради нас, заради кожного українця. Але чому так сталося? Бо багатьом із нас, на жаль, було «какая разница», якою мовою говорити, які пісні співати. І прийшов ворог, бо вважає цю землю своєю. А ми зрозуміли, що ми велика родина, і стали на захист Батьківщини. Сьогодні ми просимо прощення у загиблого, бо ми допустили цю війну. І що ми з вами зробили, щоб була Перемога? Ми всі маємо бути однією родиною, молитися за українських воїнів, за мир і робити все можливе для Перемоги. Царство Небесне Воїну Василю».
Поховали Героя з усіма громадянськими і військовими почестями. Пам’ять про Героя Василя Бондаря навічно залишиться в історії України.
Герої не вмирають!
Підготував Андрій Мінялук
