Понад вісім років український волонтерський рух дивує світ своєю унікальністю. Він об’єднав суспільство заради вирішення нагальних і болючих проблем військових у зоні АТО/ООС. Із початком повномасштабного вторгнення російської армії до волонтерства долучилися майже усі українки й українці.
Від 24 лютого жінки з Іршанської територіальної громади, яких організувала Оксана Мовчанюк, вирішили всіляко допомагати захисникам і захисницям. Спочатку вони плели маскувальні сітки. Згодом почали готувати обіди для воїнів місцевої територіальної оборони та внутрішньо переміщених осіб. А тепер постійно доправляють приготовані смаколики на фронт. За цей час вони зварили сотні кілограмів перших і других страв, різної випічки.
Оксана Мовчанюк до війни працювала в палаці культури і спорту «Титан» Іршанського гірничо-збагачувального комбінату, а з перших днів повномасштабного вторгнення росії почала займатися волонтерською роботою. На сімейній раді пані Оксана і троє дітей прийняли рішення нікуди не виїжджати із селища, а залишитися й бути корисними на місці. Їхнє рішення підтримав чоловік Микола. Спочатку почали виготовляти «коктейлі Молотова», через кілька днів – маскувальні сітки для укриття блокпостів, розміщених навколо населених пунктів територіальної громади. Через соціальні мережі Оксана закликала місцевих жителів долучатися до роботи та приносити речі потрібних кольорів, щоб виготовляти смужки для сіток. Зазвичай люди швидко відгукувалися й якісно виконували роботу. Сотні метрів їхніх сіток прикривали й рятували військових та тероборонівців не тільки у Коростенському районі, Житомирській області, а й в Україні. Але пані Оксана зрозуміла, що цього замало. Почати тричі на день годувати смачними гарячими стравами учасників місцевої територіальної оборони, внутрішньо переміщених осіб, які оселилися в Іршанській громаді – таку амбітну мету поставила собі волонтерка.
– – До нашої громади почали приїздити переселенці з постраждалих районів Київщини. Вони опинилися у скрутній ситуації, адже їхні будинки з усім майном були вщент знищені ворогом. Люди потребували не тільки необхідних речей та засобів гігієни, а й продуктів харчування. А ми саме з дітьми почали готувати гарячі сніданки, обіди й вечері для наших тероборонців і вирішили, що додаткові 16 порцій для переселенців приготувати нам не важко. Чоловік власним авто розвозив страви на блокпости і в будинки, де стали проживати люди з інших територій. Так розпочався мій «кулінарний фронт», – розповідає пані Оксана.
Місцеві жителі відгукувалися на прохання волонтерки й приносили необхідні продукти. Із кожним днем зростали об’єми приготованих страв. Родині стало важко самотужки виконувати цю роботу, тому жінка почала об’єднувати однодумиць, які зголосилися допомогти. У команді зібралося близько десяти активісток.
Оксана звернулася до очільника селищної ради Сергія Сахненка, аби він дав дозвіл використати для волонтерських потреб харчоблок місцевого ліцею. Відтоді у них закипіла робота. Простора кухня, нове обладнання, необхідне начиння допомагали жінкам готувати великі об’єми харчів. Подекуди доводилося цілу ніч варити, смажити, пекти, аби на ранок уже мати необхідну кількість їжі. Тепер усю їжу волонтерки готують у їдальні Іршанського ЖКП, яку надав директор підприємства Сергій Мазуренко. Оксана Мовчанюк особисто перевіряла й дотепер перевіряє якість та смак приготовлених наїдків, адже вважає, що це запорука їхньої успішної роботи. Захисники й захисниці мають харчуватися свіжими, ситними й смачними стравами! – У нас траплялися випадки, коли нужденні люди та діти приходили в їдальню й просили поїсти. Не відмовляли нікому. Почали також співпрацювати з іншими волонтерами й волонтерками із сусідніх громад, щоб напрацювати логістику й координацію доставки передач на лінію фронту, різним військовим частинам чи добровольчим формуванням. Для мене організувати з нуля волонтерську кухню стало викликом і неабияким досвідом. Мною і посестрами рухало бажання допомогти нашим воїнам й підтримати рідних. Ми доклала усіх зусиль, уміння й знань, аби втілити свою ідею, – ділиться пані Оксана.
Волонтерки не тільки готують їжу, вони ще для наших захисників збирають медикаменти, засоби гігієни, каву, цигарки, солодощі. Відправляють на фронт з любов’ю зібрані передачі та написані на листівках слова підтримки. Активно продовжують надавати допомогу внутрішньо переміщеним особам.
На початку літа Оксана Мовчанюк прийняла виважене рішення й стала до лав Збройних сил України. Нині військовослужбовиця уже має звання старшої солдатки й перебуває на посаді старшої стрільчині відділення. Попри службу, продовжує активно займатися волонтерською діяльністю. Тепер майже щотижня особисто доставляє приготовані однодумицями смаколики й усі необхідні речі безпосередньо воїнам у зону бойових дій. Щоразу в неї нова гаряча точка й нові військові частини. Проте скрізь волонтерка чує слова подяки від захисників за привезені продукти і страви, які нагадують їм рідний дім.
Тепер у найближчих планах Оксани Мовчанюк створити та офіційно зареєструвати громадську організацію, яка займатиметься вирішенням нагальних проблем та реабілітацією військових. Помічниці допомагають готувати необхідні документи.
Гуртуючись і самовіданно працюючи, кожна із них на своєму фронті наближає Перемогу над російським агресором.
Записала Ірина Сівінська