Психологиня Ольга Котюк є однією з тих фахівчинь серед практичних психологів освітньої галузі Хорошівської громади, хто безперервно підвищує рівень кваліфікації. І тепер вона допомагає багатьом постраждалим від війни жителям громади: внутрішньо переміщеним особам, родинам військових тощо. Вона цим уже активно займається, працюючи безпосередньо з дітьми в загальноосвітніх закладах, а також у рамках різних проєктів, спрямованих на психологічну допомогу людям в умовах війни. Про це Ольга дописує на своїх сторінках у соціальних мережах.
Усі її дописи мають на меті психологічне просвітництво: вона доступною мовою пояснює якесь психологічне явище, як підтримати стомлених чи невпевнених, а також на власному прикладі розповідає, де і як людина може знаходити ресурси, аби справлятися із стресом, страхом, вигоранням, як можна «перезавантажитися», змінити погляд на ситуацію, переставити акценти, аби мати сили якісно жити далі.
Із початком повномасштабної фази війни був відкритий доступ до багатьох ресурсів, що раніше були закриті чи дуже дорогі. Наприклад, навчання в ізраїльських психологів дуже ефективне, адже Ізраїль – це воююча країна, і нам є чому повчитися у них, переймати досвід. Цікавим є факт, що в Ізраїлі ППД(першій психологічній допомозі) навчені всі громадяни без винятку, – ділиться Ольга Котюк, – така практика необхідна і в Україні. Збереження ментального і фізичного здоров’я наших людей є одним із найголовніших завдань на сьогодні, – переконана фахівчиня.
Ольга освоїла кілька багатофункціональних методик, навчаючись у Львові, застосування яких у її роботі безпосередньо допомагає дітям, та й дорослим у воєнний час. Ці методики навчають людей знімати заборону на радість, адже саме позитивні емоції дають людині ресурс, а негативні, наприклад, провина, виснажують.
Особливо важливий досвід у роботі Ольга здобула, працюючи цього літа в одному із проєктів від ЮНІСЕФ та громадської організації In Touch Ukraine «Захист дітей». Він спрямований на допомогу постраждалим від війни дітям та їхнім батькам. Однією із гілок цього проєкту була психологічна допомога. Робота була у безпосередньому спілкуванні з людьми, а не онлайн, у цьому суттєва перевага проєкту. Завдяки участі в ньому пані Ольга надала близько 300 консультацій мешканцям і мешканкам Хорошівської громади, серед яких понад 50 відсотків були діти. Провела також низку групових занять – тренінгів та психологічних практикумів.
Ольгу Котюк запрошують до співпраці місцеві громадські організації. Зокрема, вона проводила психологічне заняття з нейрографіки для жінок клубу «Струни серця».
Потрібно розуміти, що психолог чи психологиня – це звичайна людина, у якої можуть також траплятися якісь негаразди, вона теж живе в умовах війни в країні, чує і бачить тяжкі новини з фронту, переживає загибель земляків на фронті тощо. А ще, спілкуючись і надаючи допомогу іншим, фахівчиня витрачає свій енергетичний та життєвий ресурс. Проте вона озброєна знаннями і вміннями, які їй допомагають правильно пропрацьовувати і переживати якісь складні ситуації, втому тощо. Вона цьому навчає інших.
Є таке твердження, що психолог, який не був на прийомі у іншого психолога, не може повноцінно працювати, адже не відчував того, що відчувають клієнти. Саме тому Ольга Котюк регулярно спілкується із колегами, охоче погоджується на супервізії, проходить різні корисні курси, особливо охоче навчається на тих, знання й уміння з яких вона точно зможе використати на практиці. Охоче бере участь у різних проєктах у якості тренерки, консультантки тощо. Вже ретельно готує тренінги для роботи в проєкті з внутрішньо переміщеними особами, в який її запросили партнери з громадського сектору.
Нещодавно психологиня повернулася із Польщі, де навчалась впроваджувати педагогіку пригод (або ж педагогіку проживання). Що ж це таке? Поєднання молодіжних атракцій із елементами психології. Все, що ми проживаємо, переживаємо, можна переосмислити, виправити, змінити. Педагогіка проживання вчить аналізувати, готує до осмисленого життя.
Дуже важливою також була участь у проєкті «Школа психологів у війні».
Після психологічної освіти – це щось зовсім нове від підходів до методів роботи. Тут ми мали змогу спілкуватися із клінічними психотерапевтами, офіцерами, ветеранами. Навчалися працювати та діагностувати ПТСР (Ред. Посттравматичний стресовий розлад), – розповіла психологиня.
Вона залюбки ділиться з іншими тим досвідом, який здобула сама, аби знаходити ресурси для оновлення і поповнення своїх енергетичних запасів для повноцінного життя й можливості активно й результативно працювати. Насамперед Ольга черпає сили із навколишнього світу – зі спілкування з природою.
-Я переконана, що лише коли ти маєш ресурс, то можеш допомогти іншим. От я цей ресурс намагаюсь постійно підтримувати. Коли не маю можливості десь поїхати далеко – в гори, наприклад, то вириваюся на природу тут, у рідних місцях. Вода, сонце, шум дерев – це те, від чого я відновлююсь, – ділиться вона, – Цього літа практично я відпустки не мала. Працювала в проєкті з психологічної підтримки людей під час воєнного стану. Намагалася використати будь-яку можливість, аби побути наодинці із собою і природою. Хоча я люблю людей, спілкування, проте, щоб привести в порядок свої думки, вийти на усвідомлення стану і ситуації – для мене важливо побути наодинці.
Ольга Володимирівна любить подорожувати. Їй приносить задоволення спілкування з людьми інших культур. Зокрема поїздки в сусідню Польщу мають подвійну користь: входження в іншу культуру і разом із тим переключення на іншу діяльність, зміна атмосфери.
– Для мене перебування за кордоном – це не просто екскурсії, а занурення в культуру народу. Я із задоволенням освоїла польську мову. І спілкування з її носіями на побутовому рівні дозволяє вловлювати особливості побудови мовних конструкцій, а це підсвічує багато нюансів і життєвої мудрості. Тут я черпаю ідеї для роботи з людьми.
Люблю також фізичні навантаження. Багато років займалася аеробікою, навіть певний період викладала її у дитячій спортивній школі. Вона й нині залишається одним із моїх улюблених занять і ресурсом для відновлення, – ділиться психологиня.
Власне в цьому і є весь секрет ресурсності: не лише віддавати, а й отримувати. Війна, на жаль, триває, і якщо не знаходити маленьких радощів, можна впасти в глибоку депресію, втратити себе як особистість. Ми не повинні відчувати провину за те, що хочемо не лише плакати, але й сміятися. Людина, працюючи без відпочинку, швидко здасться і втратить потенціал. Тому зараз на часі, як ніколи, допомога психологів для всіх українців. Я, розуміючи, що війна торкнулась кожного з нас, не могла стояти на місці, а шукала можливості для навчання з метою правильно працювати із постраждалими від неї, – розповідає пані Ольга.
Вона має три вищі освіти: юридичну, соціально-педагогічну та психологічну. Це також показник її переконання, що шукати себе та своє призначення можна і треба. Лише психологічної освіти замало, щоб бути дійсно ефективною, тому Ольга постійно навчається.
-Найцінніше, що ми маємо, – це наше життя, тому повинні проживати його гідно та з користю у першу чергу для себе. Не бійтеся пробувати, вчіться, помиляйтеся, аналізуйте, робіть висновки і знову пробуйте. Якщо важко все пройти самотужки – звертайтеся за допомогою до психологів, – радить Ольга Котюк.
Любов Дем’янчук
Матеріал підготовлено за підтримки Волинського прес-клубу
