Провели в останню путь Героя Леоніда Давидка з Калинівки


Хорошівська громада у скорботі. Земляки попрощалися із військовослужбовцем Леонідом Давидком, який віддав за Україну своє життя.
Другого грудня у селі Калинівка Поромівського старостинського округу Хорошівської громади на Житомирщині провели в останню путь полеглого Героя.
Народився Леонід Іванович Давидок 19 жовтня 1968 року в с. Горда Приаргунського району Читинської області.

Коли йому виповнилося чотири роки, батьки з двома синами переїхали на свою батьківщину. Купили в Красногірці будинок і там проживали.
У 1975 році хлопчик пішов до Червоногранітнянської восьмирічної школи. Після закінчення навчального закладу 1984 року вступив до Житомирського агротехнічного технікуму за спеціальністю «механізація сільського господарства». Після технікуму, у 1988 році, Леонід пішов по призову на строкову армійську службу.
Відслуживши два роки, юнак повернувся у рідне село, де одразу пішов працювати в поромівський колгосп, згодом був бригадиром у Красногірці. Трудився упродовж життя на різних роботах, але найдовше – в Тепловодоканалі у тодішньому селищі Володарську-Волинському, а потім довгий час на Червоногранітнянському кар’єрі.
Був одружений, разом із дружиною Анжелою виховували п’ятеро дітей. На сьогодні вони вже всі дорослі.


23 квітня 2015 року був мобілізований і до 19 квітня 2016 року Леонід Іванович перебував в АТО у зоні бойових дій у Луганській та Донецькій областях.
За твердженням дружини Анжели, він був в АТО/ООС ще й у 20018-2020-х роках.
Після повернення із зони АТО проживав разом із сім’єю в селі Калинівка, продовжував працювати на каменедобувному підприємстві у Червоногранітному.
Після повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну, із 12 березня 2022 року Леонід за першим покликом став на захист України від ворога.


Захисник мав звання головного сержанта. Він був мужнім, сміливим, боровся за цілісність та незалежність України. Мріяв, аби його діти й онуки жили в мирній та спокійній країні.
Та 16 листопада 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Хромове Бахмутського району Донецької області він загинув. Певний час Леонід вважався зниклим безвісти, тому що побратимам не вдавалося віднайти його тіло. Рідні до останнього сподівалися, що він живий. Оголошували пошук у соціальних мережах. Проте 25 листопада пошуково-оперативна група медиків знайшла тіло загиблого захисника.


Другого грудня відбулося поховання Героя. Прощалися із військовослужбовцем Леонідом Давидком біля його будинку в Калинівці. Духовий оркестр Хорошівського будинку культури супроводжував процесію траурними мелодіями. Віддати належну шану Захиснику та провести його в останню путь прийшли рідні, друзі, побратими, односельці, жителі Хорошівської громади. Усі вдячні за його солдатську звитягу. Безліч квітів принесли земляки мужньому воїну, який поліг у битві з ворогом, виборюючи незалежність і цілісність нашої держави.
Слова скорботи та співчуття рідним і близьким покійного воїна висловив заступник Хорошівського селищного голови Сергій Засімчук. Він наголосив, що завдяки таким патріотам, як Леонід Іванович, який віддав своє життя за незалежність і територіальну цілісність, Україна є і буде.
Від старостинського округу слово мала заступниця завідуючої Поромівської філії Хорошівського ліцею №2 Алла Гаврилюк. Вона коротко розповіла присутнім про життєвий шлях загиблого Героя, висловила співчуття рідним і близьким.

Поховали Героя-земляка з усіма громадянськими та військовими почестями на місцевому кладовищі.
Важко знайти слова втіхи, неможливо заспокоїти біль та гіркоту втрати. Кожен загиблий воїн – це болюча рана на тілі родини, громади, України. Це біль кожного з нас.
Ім’я Леоніда Давидка навіки залишиться в пам’яті земляків та в історії визвольної боротьби України.


Слава Україні! Вічна Слава нашим Героям!
Підготувала Світлана Федоренко

Прокрутити вгору